– Моїй доньці 30, не цілована ще жодного разу! – бідкалася пані Стефа через Миросю. Адже всі наречені її жахалися, наче вогню

У мене є сусідка, пані Стефа. Вона давно чоловіка поховала та виховувала самотужки доньку Миросю. Дівчинка вже з 5 років могла і на городі допомагати, і телятко випасати, каченят до води відвести. Ну трудівничка, що словами не передати. 

Однак, в Миросі був один такий нюанс – зріст та врода. Ніхто не міг назвати її красунею. Довгі та повні ноги, широкі плечі, талії нема. Риси обличчя здавалися більш чоловічими, ніж жіночими. Ніс такий повний, як картопля, лоб великий, брови нахмурені. 

– Ох, Галько, її таку ніхто в жінки не візьме. Он твоя Віра така красуня, струнка, як та тополя. А моя Мироська не модель. 

– Та ще знайдеться кавалер, що ти так вже погане говориш? 

Тільки от Мирославі стукнуло 30, а заміж ніхто не кликав. Всі колежанки в селі другу дитину народили, а Мироська ходила нецілована. 

І якось сусідок запросили на весілля, нашого голови молодший син женився. А то такий празник, зібралося 200 людей. Ми в селі звикли гуляти на широку ногу, запросили музикантів зі столиці. Наші кухарки зі шкільної їдальні декілька днів трудилися з ранку до ночі. 

Мирослава спершу соромилася йти. Боялася, що деякі гості будуть насміхатися через зріст. 

– Йди, чого будеш в хаті сидіти? Причешися, он, мою спідницю візьми!

– Мамо, ну мені там буде незатишно.

– Вийди, кому кажу! 

Пошепки

Мирося пішла. І на весіллі познайомилася зі скрипалем, Дмитром. Не дивлячись на зріст дівчини, він постійно запрошував до танцю, пригощав фруктами і солодощами. До ранку от не відходив від неї ні на крок. 

А через тиждень приїхав до Мироськи свататися. Привіз велику валізу з гостинцями зі столиці, почав гарно хазяйнувати. От людина з міста, але не боялася брудної роботи. Добудував до хати 2 поверх, літню кухню, гараж. Мають велику худобу та пасіку, самі виготовляють та продають мед. 

Ось вже пані Стефа 5 онука няньчить. 

– Ой, Гальку, яка я щаслива, що моя Мирося нарешті знайшла такого файного чоловіка.

– А я ж тобі казала, аби ти не ставила на доньці хрест.

– Добре, що я її тоді силоміць на весілля випхала. Інакше б так профиркала Дмитра! 

А Ви вірите у долю та справжнє кохання?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector