Напевно, ви подумаєте, що я не мати, а якась зозуля. Адже моїй доньці Вікторії тільки місяць тому виповнилося 17 років, але хочу, щоб вона нарешті почала жити окремо.
Так склалося життя, що 5 років тому помер мій коханий чоловік Михайло. У нього виявили страшну хворобу, рак останньої стадії. Ми продали машину, взяли кредит та ще позичили гроші в родичів, аби вилікувати Михайла. Однак, як то кажуть – людина планує, а Бог керує. Тому через 3 місяці ми з донею стояли біля могили чоловіка та тримали квіти з чорною стрічкою.
Тоді Вікторії було тільки 12, спокійна та нормальна дитина. Постійно обіймала, коли я плакала, приходила до кімнати ночувати, навіть допомагала вдома. У свої 12 років вона могла сама приготувати мені на сніданок якусь яєшню чи вівсянку. Ще й старалася у школі не відставати, вчилася на 10-12 балів. Всі вчителі її хвалили та казали, що донька впевнено отримає золоту медаль.
Але потім її наче “перемкнуло”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Почала прогулювати школу, не виконувала домашнє завдання. Тому з 10 скотилася до 7-6 та навіть 3 балів. Звісно, на батьківських зборах я добряче червоніла за поведінку доньки та навіть не знала, як пояснити цю поведінку. Деякі батьки вже косо на мене дивилися та перешіптувалися за спиною.
Я намагалася поговорити спокійно, але донька почала огризатися та кричати:
– Навіщо ти до мене причепилася?! Хочеш контролювати?!
– Ні, я просто переживаю за тебе…
– За себе переживай. Я сама собі ради дам!
Вдома вона також не допомагала. От зранку поснідає, залишить брудну чашку чи тарілку на столі та кудись йде геть. А я приходжу після роботи дуже втомлена, але маю прибирати, мити посуд, витирати пилюку та ще й одяг її складати. Бо під диваном права шкарпетка, на кріслі – ліва, а в кутку гора з кофтинок чи джинсів.
Але найгірше – донька проти мого хлопця Ореста. Так, я вдова, але це не означає, що повинна поставити хрест у любові. Мені хочеться мати поруч сильного чоловіка, який буде кохати та підтримувати.
З Орестом мене звала подруга Ніна, це її двоюрідний брат. Розлучений, йому 41, має бізнес та загалом хороший чоловік. Такий веселий, позитивний, харизматичний. Орест запрошував на побачення, дарував красиві квіти, ми разом проводили багато часу. Я вдруге закохалася по вуха, як та школярка.
Але Віка Ореста геть не прийняла. Мало того, почала кричати:
– Ти зрадниця!
– Як тобі не соромно зі мною так говорити?
– Ти зрадила нашого тата!
– Але він би хотів, аби я була щаслива.
– Ти егоїстка. Думаєш тільки про себе.
Тоді я не витримала:
– Егоїстка? Та це ти повна егоїстка! Доньці 17 років, а вона не може навіть посуд за собою помити чи вечерю приготувати. Мені набридло, що вчителі на тебе постійно скаржаться!
– Якщо тобі зі мною так погано, то я піду геть.
– Слава Богу, мої молитви почули!
Я вже не можу дочекатися, коли Віка закінчить школу та переїде в інше місто. Не маю бажання навіть фінансово допомагати, хай сама по життю крутиться. Може, тоді вона зрозуміє, що поводилася погано та попросить вибачення.
Хочу, аби донька перестала бути такою невдячною егоїсткою. І зрозуміє, що поводилася зі мною вкрай прикро.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!