Можете в мене камінням кидатися, але я таки скажу, що думаю! Перед тим, як шукати якихось ворогів, нам треба спочатку зі своїми людьми розібратися!
От самі гляньте: хіба ж ми можемо нормально жити? Та ми ж тільки й думаємо, як і кому краще зло зробити. І це не тільки в старих людей таке. Воно у всіх нас в крові!
Он на роботі в нас недавно сталася ситуація. Колега моя, Маша, недавно пішла від свого чоловіка. Він нормальною людиною був, поки не пішов воювати. Щось там з ним таке сталося… Чи то контузія, чи щось не те схоже. Повернувся він дуже агресивним, пити почав, буянити… А в Маші від нього донечка маленька. Стало їй страшно, що чоловіку може щось не те в голову прийти. От вона й вирішила, що краще це питання вирішити одразу.
Забрала вона дитя та й переїхала до матері жити. Та трохи за онучкою дивилася, годувала її, в садочок водила. А тоді наздогнав її інсульт. Та ще й не простий, а з ускладненням: як злягла вона, так і лежить. Лікарі кажуть, ходити вже не буде.
Можете собі таке уявити? Маші всього 27 років, а на неї вже стільки всього навалилося!
Недавно вона на роботу прийшла не сама, а з донькою. Мала прихворіла, у садочок брати її не захотіли, з матір’ю лишити її не можна було, нянька – не по кишені. Що ж ще залишалося?
– Колеги, ви мені вибачте, але сьогодні я з компанією прийшла. Сподіваюся, Оля вам не буде заважати. Ви ж знаєте, яка в мене ситуація – вибачалася перед усіма Маша, як тільки зайшла в офіс.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Звісно, усі сказали, що не проти, аби дитина трохи з ними посиділа. Оля – дуже спокійна дівчинка. Але ж вона дитина! Ясно, що їй усе цікаво, все їй хочеться. То вона трохи й походила між співробітниками, розпитувала про всякі різні речі.
– Може ти вже забереш від мене цю приставучу дитину?! – раптом заверещала одна з наших колег. – Цілий день під ногами плутається. Вже сил немає це терпіти!
– А ти чого кричиш? Це ж дитина, їй нудно. Не бачиш, що в людини ситуація важка? Нічого з тобою не станеться, як двічі на якесь питання відповіси! – заступилася я за Машу.
– А нічого, що вона свої бацили по всьому офісу розносить? А як зляжемо всі, що ти тоді скажеш? Я це терпіти не збираюся!
– Ну то дай грошей на няню Маші, вилікуй її матір, відмотай час назад, аби її чоловік служити не пішов! У тебе в голові геть пусто, що ти отаке язиком своїм мелеш?!
Решта колег мовчали. Поки я намагалася заспокоїти Машу, наша нервова колега побігла до нашого начальника. І знаєте, що вона зробила? Сказала, що Маша і її дитина зривають весь наш робочий процес, тому всі задачі сьогодні просто стали.
Ясно, що він відразу до нас вибіг, почав розбиратися, що тут і до чого… Видав Маші попередження. Сказав, що ще один «прокол» – і вона звільнена. Дитину приводити теж в офіс заборонив.
Тепер вона взагалі не знає, як жити далі.
І от скажіть мені, це якою треба бути… Не знаю, яке навіть слово підібрати! Це ж ким треба бути, аби оце таке витворити?! У мене просто зла не вистачає! Та ще й, виявляється, з’явилися ті, хто начальника підтримав!
А що б ви робили в такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!