Син щось бурмотів під носа, а Галя дивилася на табло – ще 30 хвилин чекати на потяг.
– Артеме, ти піди та купи мені воду чи крекер, а я присяду.
Вона поглядом шукала вільне місце. Всі тут гуділи, немов у мурашнику і Галя сперлася під стіну. Ось захриплий голос у мікрофоні повідомив, що потяг прибуває на перший перон. Артем купив мамі крекер, водичку, журнал про садівництво та ще плитку шоколадки. Поцілував її у пухкі щічки та помахав рукою з перону.
– Галю! Антоненко, ти? – почула жінка знайомий голос. Навпроти неї стояла шкільна подруга.
– Машо? Панасенко? Скільки років! І ось немов доля нас знову хоче звести, сідай.
Вони міцно обійнялися та почали розповідати про останні новини з життя. Все-таки, майже 20 років не бачилися.
– Пам’ятаєш нашу однокласницю, Олю? Ну така веснянкувата дівчина. Після школи вийшла заміж та сина народила. Нещодавно її бачила та нізащо не вгадаєш, де саме. У пансіонаті! У мене там сусідка живе і я прийшла її провідати. Бачу – а в іншій кімнаті Оля сидить. Рідний син квартиру в карти програв та потім поїхав геть закордон. Ну а ті колектори прийшли до неї та забрали все майно. Добре, що хоча б зараз має дах над головою.
Галинка задумалася. Їй завжди здавалося, що вона чогось не отримала у цьому житті. Ну, навіть син. Артем хороший хлопець, школі із золотою медаллю закінчив, зараз працює у великій іт-фірмі. І дружина у нього є, Інга звати. Донечка нещодавно народилася – саме тому вона їхала до сина в гості. Але то син не зателефонує, то невістка не підійме слухавку. А вона так хотіла були ближчою до своєї родини.
“Мамо, я не можу говорити, на роботі справ багато” – казав Артем. Галину дуже ображала така поведінка.
А молода невістка не сприймала її поради щодо догляду за малюком:
“Мамо, ну яка марганцівка чи відвар ромашки? Ми не у печері живемо, я сама можу Марту покупати. І підгузки у нас нормальні, не треба у пеленку її кутати”
А пані Галя сама у селі залишилася. Чоловіка Матвія не стало 10 років тому. Син ледь не щовихідних приїжджав до неї у гості, але коли з’явилася Інга… Чи то ревність, чи що? Вона спершу не могла ділити свого єдиного сина з іншою жінкою. Навіть, якщо це була його дружина та мати її онучки.
– А ось Марінка, що її тато був директором місцевого ринку, зараз взагалі живе на дні. Ну пан Роман мав багато грошей, вони і в Крим, і в Рим їздили відпочивати. Вона від якогось мажорика дитину народила. А він взяв та хитрими махінаціями все майно на себе переписав. Аферист! Дитина все її виросла, постійно собі багатого кавалера шукала та кинула рідну мати напризволяще. Ох, ну як її тільки земля носить?
Галинка тільки кивала головою на знак згоди, а сама думала “Можливо, що в мене все добре?”. Адже в Артема щодня конференції, співбесіди, проєкти з підлеглими. Інга крутиться біля малюка. Ну так, спершу вона дуже образилася, коли молодята поїхали закордон без неї. Але вони заслужили на цю відпустку. Чи не порадилися та обрали інші меблі для ремонту. Хоча це квартира Інги, яку їй подарували батьки на весілля.
Артем зараз оплачує їй комунальні послуги та ще передає гроші на ліки й продукти. А Інга нещодавно зробила справжній сюрприз – подарувала їй на ювілей путівку в санаторій. Пані Галя декілька днів поспіль скаржилася на свою хвору спину.
– Номер вибрали найкращий, є сніданки та вечері, екскурсії та масаж. Словом, ви там відпочити не на славу! – раділа дівчина.
Спершу Галина сприйняла такий “подарунок” як спосіб здихатися її за тиждень. Але тепер задумалася. Вона ж весь час сприймала сина та невістку як ворогів. А все ж через те, що ті вирішили жити у Києві окремо. Дійсно, яка перспектива буде у невеличкому селі? Хіба свиням хвоста крутити…
– А у тебе як справи? Таке враження, що ти подумки десь на пляжі засмагаєш.
– Та все у мене чудово. Ось онучка нещодавно народилася, моя радість.
– І тобі так нормально на відстані з ними жити? Все-таки, то інша область…
– Навпаки – дуже добре. Адже встигаю за ними скучити!
Тепер пані Галя не ображається, коли син чи Інга не підіймуть слухавку. Адже у них є своє життя. Пообіцяла собі, що без потреби не лізтиме у їх родину зі своїми порадами та установами. Все-таки, вони дорослі люди. А вона відпочиватиме у санаторії.
Ви погоджуєтеся з таким вердиктом пані Галини щодо родини? Чому?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!