Один чоловік постійно жалівся на своє життя. Усе йому було не так, усі йому були не такі… І щодня він звертався до Господа в молитві, розказуючи про свою тяжку ношу.
– Господи, дивлюсь я на людей – усе в них так просто, усе їм легко вдається! Тільки я один несу на собі величезний хрест. Це для мене непосильна ноша, втомився я вже від нього гнутися! Аби ж ти тільки мене почув та зменшив його вагу… Я б і жити нарешті почав щасливо!
Але Господь наче й не чув чоловіка. Тому той жалівся і молився далі.
І от якось заснув чоловік міцним сном. Зібрались біля нього й рідні, і лікарів вже покликали… Ніхто не міг сказати, чого ж він не прокидається.
А йому просто снився сон…
Іде він під гору, важко йому дорога дається з величезним хрестом на спині. Земля під ногами їде, вітер той хрест зі сторони в сторону хитає, тіло від нього ломить…
Глянув він назад – усі йдуть покірно, тихо. І кожен несе свою ношу. Але ж і хрести в них менші, не такі важкі, не так їх вітер несе!
Подумав чоловік та й вирішив, що як Бог його не чує, то він і сам за свою долю здатен взятися. Узяв та й відламав шматок хреста, аби йшлося легше. А потім ще один, і ще, і ще… Та й так легко йому стало, що побіг він поперед усіх на світі!
От тільки в кінці нічого не побачив, окрім великої прірви.
– А де ж те Вічне Щастя, про яке всі торочать? Як до нього дістатися? – почав кричати чоловік на все горло.
Ніхто не відповів. Усі мовчки перекидали свої хрести через прірву, неначе міцні мости, і переходили на інший берег. Там і зустрічало їх все, що було їм обіцяно.
Дістав він тоді свого хреста, а від нього майже й не лишилось нічого. Не вистачало його тепер, аби подолати таку важку перешкоду.
І раптом прокинувся чоловік від довгого сну. Не бачив він біля себе ні рідних, ні лікарів…
– Боже, прости мені! Я буду нести свій хрест стільки, скільки буде потрібно. Бо без нього мене чекає лише прірва…
Кожного із нас щось чекає в майбутньому. Та про плани Господні нам не відомо нічого. Наш хрест – не прокляття. Це боротьба зі злом. Це щоденний обов’язок шляху до звільнення. Кожному дається той хрест, який він зможе понести
Згодні, що для кожного з нас у Господа є своя ноша?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!