Невістка моя геть берега пустилася. Що не день – то свято в неї. Як не в кафе та дитячі кімнати з дитиною йде, то доставку замовить і зі своїми подругами сидить ляси точить.
Спочатку вона була скромна та мила дівчина. Не гуляла й дому трималась, працювала та знала ціну грошам. А відколи пішла в декрет, то як здуріла. Тринькає гроші на право й на ліво.
Мій син все для сім’ї робить. Має гарну зарплату, тож вони не бідують, але з такою дружиною як Настя скоро милостиню просити піде.
Я вже не раз йому говорила, щоб приструнив свою дружину і збавив її апетити, та він на мої слова не зважає. Настя лише радіє, що чоловік за нею руку тягне.
Костя й мені допомагає – то комуналку оплатить, то продукти купить, то ліки. Золота дитина, тільки з дружиною йому не пощастило.
Коли кажу, щоб вона цінувала те, що Костя робить, то їй байдуже. Каже:
– Якщо нам бракуватиме грошей, Костя на другу роботу вийде. Бо забезпечувати сім’ю – справа чоловіка.
Та я цього так не залишу. Мушу втрутитись, поки ще не пізно й поставити невістку на місце. Шкода, що син сам не бачить, яка його Настя.
Ну хіба ж я не права?
Вибачте. Даних поки немає.