Мене звати Люба, мені 67 років. І я вже так втомилася, що сил моїх більше немає.
Сіла я оце так, подумала: а для чого я взагалі живу? Чоловік у мене непутящий, робота та вже обридла триста разів, грошей немає, діти давно свої турботи мають. А в мене кожен день такий, як попередній.
От і сьогодні все так само. Встала я зранку на роботу, приготувала собі сніданок, чоловікові – обід. Все одно він раніше дванадцятої не встає з дивана.
На вулиці мороз, заметіль, а я все одно чешу на той завод, аби три копійки на життя мати. Звісно, я б могла сидіти дома, не ходити нікуди в непогоду. Але ж тоді нас кури загребуть! Михайло мій давно на пенсії. Та й ту пропиває. Тільки на мені все й тримається.
Відробила я свої години, пожалілася знову всім на спину свою, на коліна, та й почовгала додому. Зайшла ще в магазин, лишила там більше, ніж заробила за день, та й побігла вечерю готувати.
Заходжу у квартиру, а чоловіка немає. Знову здимів до своїх однокласників. Ото як почали за шкільною партою в чарку втрьох заглядати, так і досі від того мучаться.
І так мені вже все осточортіло, що стала я над тією плитою, подивилася на неї та й пішла дивитися телевізор. Ніколи в житті собі не дозволяла після роботи відпочивати, а тут просто лягла і включила свій серіал.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Так мені добре лежалося, що аж заснула. А зі сну мене вирвали вже крики.
– Ти що, взагалі страх втратила?! – кричав на мене чоловік з тижневим перегаром. – Мужики ждуть, що я їм поляну накрию до пляшки, а вона розляглася! Ану вставай і шуруй на кухню! Казав мені батько: треба бабу в кулаці тримать, бо як розпуститься, то діла вже не буде!
Усе це я вже чула. Такі концерти в нас були щодня. І я кожен раз так Михайла боялася, що тягла свою хвору спину на кухню. І на свою мінімалку годувала все оте п’яне кодло… Та не сьогодні.
Цей день був не таким, як учорашній. Я встала, глянула на чоловіка і так його по щоці ляпнула, що той аж витверезів.
– Еге, погана в тебе жінка, Михайле. Прийшла з роботи й відпочивати лягла. Як я посміла взагалі? Але я знаю, як нашу проблему вирішити. Завтра понесу заяву і нехай нас розлучають. Ясно тобі? – виказала я чоловікові, закрила двері й сіла далі дивитися свій серіал.
Зранку він прийшов додому, клявся, що все зрозумів, що більше такого робити не буде. Обіцяв мені великі зміни й золоті гори. Але, як я вже казала, мені 67 років. І я дуже сильно втомилася так жити. Нехай в нього хоч і пуп розв’яжеться, та й з ним і дня більше не пробуду.
Правильно я зробила, як думаєте?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!