– Ми до вас в Яремче приїдемо. На тиждень відпочити! – Я погодилась, та вже скоро пошкодувала

Десять років тому моє життя змінилось. Ми з чоловіком жили в Одесі. І місто своє любили, але повірте – на море ми ніколи не ходили, та й спеку важко переносили. 

Інша справа – гори. В Карпатах і дихати легше. Саме тому вирішили проміняти життя в місті на спокій та тишу гір. Рідні не розуміли нас:

 – Що ви робитимете в тому селі? А магазини, клуби?

 – А ви приїдете в гості й все зрозумієте.

Ми придбали невеличкий і затишний будинок на околиці міста Яремча. Зробили ремонт. Обидвоє працюємо дистанційно в ІТ-сфері, то ж це не проблема. Крім того, ми звикли багато подорожувати й жити у своє задоволення. Щоправда, свекруха ніяк цього зрозуміти не могла:

 – Вам вже дітей давно треба, а ви вигадуєте. В лісі жити.

Та нам було добре. А коли почалась війна й родичі до нас почали проситися. Спочатку місяць жили мої батьки. Та вони повернулися додому. А нещодавно чоловік розповів свекрусі, що ми збираємось до Львова на кілька тижнів. На що вона запропонувала:

 – Якщо ви їдете, то чи можемо ми приїхати до вас відпочити? В Одесі зовсім не спокійно.

Пошепки

Звичайно, я дозволила. Лишень тоді не знала, що приїдуть не тільки батьки чоловіка, а і його сестра з дітьми. Про це нам вирішили не казати. Та вже за кілька днів зовиця почала виставляти в соцмережах світлини. От такий сюрприз! Я вже нікого не виганяла, але зателефонувала і попросила в мою кімнату дітей не пускати.

Коли ми повернулися, родичі вже поїхали. Навіть не дочекалися. І згодом я зрозуміла чому. Плями, сміття й поламані меблі всюди, навіть в моїй кімнаті. І це ще далеко не все. Ми увімкнули телевізор і мало не впали – просто по центру тріснутий екран. Вочевидь, щось в нього жбурнули. 

Чоловік переконав мене не починати сварку. Я погодилась, та попередила, що більше ніяких родичів ми не приймаємо. Раптом зателефонувала його сестра:

 – Так у вас добре! Так дітям сподобалось. Чи можемо ми ще приїхати, в Одесі зараз не солодко.

 – Приїжджайте, тут можна орендувати кімнату в бабусі, досить дешево.

Не сподобалась така відповідь родичам. Та це їхні проблеми. Ми б охоче усім допомагали, але ж не можемо щоразу ремонт робити після таких гостей. 

Чи я мала б дозволити? Як гадаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!