У моєї свекрухи не характер, а цілий ураган емоцій. То вона зранку прокидається щасливою, а через декілька хвилин вже дивиться на тебе з-під лоба. Її може роздратувати якась дрібничка – обпектися кавою, розбити чашку чи навіть погана погода.
Я не хотіла з нею сваритися, тому старалася тримати нейтралітет. Ми бачилися щонеділі після церкви, запрошували ще моїх батьків у гості. Свекруха тоді ще працювала, тому в будні ми майже не бачилися. Якщо і була якась конфліктна ситуація або ж непорозуміння, то я старалася “прогнутися”, а не влаштовувати розборки. Навіщо псувати стосунки?
Однак, чоловік часто навідується до мами. Бо пані Ольга живе сама, чоловіка не має. І зарплата у неї маленька була на той час, тільки 7 тисяч. Микола привозив їй продукти, якісь ліки, інколи оплачував комунальні послуги. І допомогу він оплачував зі своєї зарплати, а не зі спільного нашого бюджету.
Зараз свекруха на пенсії, і чоловік надалі їй допомагає. Ми раз на тиждень стабільно їдемо у Сільпо чи Метро, закуповуємо великий пакет продуктів. Там і крупи, свіжі овочі та фрукти, консервація, м’ясо та молочка. На тиждень одній людині просто з головою вистачає.
Так от, минулої неділі ми приїхали до свекрухи, аби віддати продукти. Вона запросила нас до столу, дістала для діток солодощі, налила чаю. Ну і за столом у пані Ольги нема жодної теми для обговорення, крім одної – скаржитися на своє бідне та нещасне життя:
“Сусідка поїхала у Трускавець у санаторій, а я вдома сиджу”
“Ой, ті депутати знову ціни на комуналку підняли, як бідному народові виживати в цій країні?”
“Вчора пішла на базар та ледь не посивіла від тих космічних цін!”
Але їй просто гріх жалітися. Живе на наші гроші, холодильник забитий, аже не зачиняється.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я собі якраз купила нову куртку на осінь. Бо стару носила дай Боже вже 3 роки точно. Ну можу я себе потішити теплою обновкою на осінь та зиму? Бо боюся не захворіти, як минулого сезону. Тиждень кашляла, як та собака.
Ну і цю курточку помітила свекруха:
– Ой, Маринко, яка краса. Ну тобі так личить цей колір. А вона дорога?
– Та не дуже, на базарі купила вчора. Бо стара вже зносилася.
– Як я тебе прекрасно розумію. Моя стара куртка вже так протерлася, замок заїдає. Треба, певно, віднести в ательє.
– Я можу вам дати номер одної швачки, дуже дешево бере за ремонт.
Ну і свекруха попросила номер. Ми попрощалися, спустилися до машини. Але коли вже стали рушати, то помітила, що забула сумочку з телефоном. Чоловік зупинився біля будинку, я швидко вибігла.
Підіймаюся на поверх і чую голос свекрухи та її сусідки, Василини Петрівни:
“Та в них така машина, виглядає дуже дорожезною. І твоя невістка гарно одягається”
“Ага, про себе вони думають, все купують. А бідній матері не допомагають. У мене пенсія мала, як на неї жити?”
“Що ти таке говориш, Олько. Хіба такі вони погані?”
“Так! Уявляєш, невістка собі дорожезні куртки та шуби купує, а я свою стару вже який рік ношу. Помирати буду, а вони навіть склянку води не принесуть”
Мені ледь не до сліз стало образливо. Спустилася до низу, сіла в машину.
– А де телефон?
– Йди сам по нього.
Чоловік зателефонував до мами та попросив знести до під’їзду сумку з телефоном. Свекруха так награно посміхалася, махала нам рукою. А я так хотіла вийти з машиною та дати їй тою сумкою по морді.
Тільки вдома зізналася чоловікові, що про нас говорить його мама. Така гірка правда дуже засмутила Миколу. Адже від кого, а від рідної мами від не очікував такого удару в серце.
От чому всі старші люди такі невдячні? Невже ми мало допомагаємо свекрусі? Чому вона не цінує нашу поміч?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!