Ми попереджали маму, що її новий чоловік – аферист і точно нічого доброго не можна від нього чекати. Але вона не вірила. І через рік гірко плакала, бо зрозуміла цю помилку

Моя мама у 53 вирішила вдруге вийти заміж. І все було б добре, якби не вік та статус її нового чоловіка. По-перше, Тарасові тоді було 40 років. По-друге, він вже за спиною мав три невдалі шлюби. І по-третє – жив на орендованій квартирі. Мені одразу такий “кавалер” насторожив та ми з братом всіляко відмовляли маму від весілля

– Ви що, мені добра не бажаєте? Я не заслужила на те щире кохання? Не можу для себе пожити на старості років? – нарікала мама та ледь стримувала сльози. 

Брат Роман настільки образився на маму, що навіть на розпис до РАЦСу принципово не прийшов. Мовляв, не хоче, аби з нього потім деякі знайомі ми сусіди насміхалися. 

Я ще якось старалася підтримувати спілкування з мамою. Ну, може, Тарас дійсно хороша людина, а я вже так з висновками поспішила. Однак, дарма сподівалася на це, чесно. Одразу після весілля Тарас почав вмовляти маму продати її трьошку на Левандівці:

– Ми її продамо і вкладемо гроші у новобудову. Зараз там всі мої знайомі роблять та мають з того прибуток. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

От мама дослухалася до поради Тараса. Він їй вже так добре вуха прогрів, а вона повелася. От продала трьошку та купила в новобудові дві однокімнатні квартири в новобудові з готовим ремонтом. В одній живуть, а другу здають в оренду. 

Однак, це дуже віддалений район, майже на виїзді з міста. Їздить одна маршрутка на годину, до центру треба їхати з пересадками. Поруч нема ні продуктового, ні лікарні чи бодай аптеки. Мамі на роботу треба вставати рано-раненько, аби вчасно приїхати до школи. Навіть аби купити пачку макаронів чи хліба на вечерю, то мама була змушена десь у центрі купувати продукти та потім тягнути ті важкі сумки додому. 

Квартира, до речі, дуже маленька та тісна, мама з Тарасом буквально спали на кухні. По суті, це була єдина нормальна кімнатка. Ванна така крихітна, та і видно, що всі меблі та сантехніка куплені з найдешевших матеріалів. З ранку до ночі чути “приємну” мелодію дрельки, бо деякі сусіди не закінчили робити ремонти. Плюс збоку будується ще один комплекс, вантажівки їздять, будівельні крани. 

У Тараса була якась “діяльність”, але навіть мама достеменно не знала, чим він займається. Бюджет у них був окремий, порівно скидалися на продукти та комуналку. Але для мене це дуже дивно та навіть дико. От мій чоловік, наприклад, сам оплачує і комуналку, і дає гроші на продукти та одяг. І це при тому, що нас 5 людей в родині та ще собака! 

Пошепки

Але не довго тривала ця романтична історія. Мама прожила рік з Тарасом, а потім вітчим вирішив розлучитися. Мовляв, зрозумів, що цей шлюб помилка і не відчуває нічого до мами. Мало того, під час розлучення виявилося, що всі ті дві квартири в новобудові Тарас оформив на себе. І моя мама залишилася тільки з двома нещасними валізками та без даху над головою.

Я прихистила маму в себе. Вона досі в шоці та не може відійти від такого вчинку Тараса. А він вже встиг закрутити шури-мури з якоюсь молодою співробітницею та привів на квартиру. Ну просто такий аферист, якого ще світ не бачив! Коли я прийшла до нього нормально поговорити щодо квартир, то він тільки виставив мене за двері та погрожував поліцією. 

Ми з чоловіком вирішили на певний час взяти маму до себе на квартиру. І зараз хочемо ще знайти хорошого адвоката, аби допоміг виграти справу та повернути майно. Однак, це дуже і дуже дорого, у нас з чоловіком нема таких грошей поки що.

Найбільше у цій ситуації мене засмутила поведінка Романа. Він навіть не запропонував допомогу, просто відвернувся від маминого горя:

– А я її попереджав. Треба було мене слухати!

– Ну але хіба ти зараз можеш ось так про нашу маму говорити? Їй потрібна підтримка, допомога…

– Ага. А де вона була раніше, коли я казав, що Тарас дуже корислива людина. Вона не хотіла мене навіть слухати і бачити. Ну то нехай сама розбирається зі своїми проблемами! 

Я не знаю, що робити далі. З одного боку, дійсно шкода маму, це ж моя близька людина. Однак, хіба ми її не попереджали про Тараса? 

Кисіль Олена Василівна, місто Львів. 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector