Коли почалася війна, то моєму дядькові Павлові з родиною вдалося виїхати закордон. Спершу вони жили в Польщі, а потім зробили документи та переїхали аж до Канади, в Торонто. І там у них життя заграло різними барвами. Дядько вже встиг купити дорогу машину, пікап. Його жінка також чимало заробляє, а син Юра взагалі ніде не працює та не вчиться. Йому 25 років, і єдине, чим цікавиться – це покататися та машині та піти в якісь клуби.
А ми з мамою та бабусею залишилися в Харкові. Спершу дядько до нас телефонував, пропонував забрати бабусю до себе в Канаду. Однак, вона б не змогла спокійно перенести таку важку дорогу. То ж спершу треба доїхати до польського кордону, потім до Вроцлава і там вже на літаку 14 годин до Оттави, а потім ще 5 годин до Торонто потягом. Уявляєте, як 78-річній жінці буде важко?
Тому зараз ми з мамою доглядаємо бабусю. Зранку, поки я на роботі, з нею сидить мама, а потім я ввечері. Бо мама часто працює вночі, виходить на вечірні зміни в лікарню. І дуже добре, що мама медик, бо розбирається, коли і які ліки бабусі давати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ще влітку бабця могла під руку спуститися на вулицю, пройтися по районі та посидіти на лавці, поговорити з сусідками. Однак, вже 3 місяць їй так погано, що не може навіть піднятися та піти в туалет. Тому ми купуємо їй спеціальні підгузки, самі купаємо та годуємо з ложечки. Звісно, такі витрати дуже б’ють по кишені, але ми не можемо просто так кинути бабусю. Я часто беру підробітки на роботі, аби мати надбавку до зарплати. Тепер для нас 200 чи 500 гривень – то золото.
А от дядько наче забув про нас. Як не відкрию Фейсбук – то там його фотографії з відпочинку, похід у дорогі ресторани, парки, кінотеатри, на пляжі та біля водоспадів. До речі, якось дядько хвалився, що у Канаді вони отримують кожен чималі виплати як біженці. Ну воно і видно, на що вони ті гроші витрачають.
І поки ми економимо гроші, аби купити бабусі дорогі ліки, дядьки живе на широку ногу закордоном. Телефонує хіба на свята, аби нас привітати. Точне, вкотре похизуватися статками:
– Ну що? А ви ось це в патріотів почали гратися, не хотіла втікати з України. А бачите, який я злотий квиток виграв. Живу, як пан.
– І совість не мучить? Недавно твій однокласник, Петро, загинув на фронті, буквально декілька днів тому похорон був.
– То його був вибір. А я свою родину рятував від окупантів. Ви також могли давним-давно виїхати закордон, навіть в ту саму Польщу!
Мама з братом через це постійно сварилися. Він нас обзивав “фальшиві патріотки”, казав, що ми самі винні у наших фінансових проблемах. Щоб ви розуміли, дядько навіть у Торонто ніколи не виходив на якісь марші та страйки українців. Казав, що це “дурна трата часу і не хоче позоритися”.
Так от, декілька днів тому бабусі стало погано. Ми викликали швидку та її госпіталізували. Лікарі сказали, що все дуже погано і треба терміново робити операцію. На жаль, у нас було менше половини від тої суми, яку нам назвали в кабінеті. І мама переступила через свою гордість та першою зателефонувала до брата:
– Ого, і що мені робити?
– Як що? Павле, це наша мати!
– Ну а ти думаєш, що у мене грошей кури не клюють? Я тут кожен долар економлю.
– Ти не відбріхуйся. Бачила я твою економію у Фейсбуці. Хто нещодавно казав, що купив дорогу машину?
– Ну тоді знаєш. Хай мама поїде до нотаріуса та оформить на мене половину квартири.
– Що? Ти збожеволів? Мама зараз у реанімації, не може навіть у туалет вийти. А ти кажеш до нотаріуса йти! Де твій розум, брате?
– Це гарантія, що ти мене не обманеш. Тим паче, не знати, чи ця операція мамі допоможе. Тому, поки вона жива. варто всі ці документи в порядок привести.
Мама одразу кинула слухавку та заблокувала номер дядька Павла. На щастя, нам вдалося дістати гроші, друзі та інші родичі позичили. Вже самі розберемося з боргами.
Однак, я досі не можу зрозуміти поведінку дядька. Ми родичі, повинні допомагати один одному, тим паче, у такий важкий час. Тут питання життя та смерті, а він про спадок думає. Та здалася йому та нещасна квартира, сам живе у Канаді, як король!
Соромно за таких “українців”. Хочу викреслити дядька та його родину зі свого життя…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!