Хочу наперед попросити вибачення у всіх свекрух, кого образить чи зачепить за серце моя історія. Однак, я хочу дати одну слушну пораду всім невісткам – борони Боже ви візьмете до себе на квартиру свекруху. Повірте, тоді, коли родичка переступить поріг, то ваша родина почне руйнуватися.
Ми з чоловіком Романом народилися та виросли в одному селі. Зналися буквально з пелюшок, як то кажуть. Разом гуляли, навчалися та навіть сиділи за одною партою. Така цікава у нас романтична історія.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У 17 років переїхали до Львова, вступили до університетів. Я вивчилася на вчительку молодших класів, а Роман закінчив юридичний факультет. Після 4 курсу зіграли весілля і моя мама купила нам тут квартиру. Вона давно вже на заробітках, там вийшла заміж за чоловіка та народила мені ще двох сестричок. Вітчим Маріуш мене сам прийняв, як рідну доньку, ми дуже добре ладнаємо.
Мама вирішила, що ніколи не повернеться у село, тому спершу ми цю хату тримали як дачу, а потім взагалі продали. Половину коштів якраз витратили на ремонт, а решту відклали в банк на зберігання.
Але ми не забували про свекруху, Валентину Мирославівну. Щосуботи приїздили в село, допомагали їй по господарстві, на городі поралися. Влітку відвозили онука до бабусі, бо синові подобалося у селі проводити канікули. Там річка поруч, друзів багато. З ранку до ночі гралися, каталися на велосипедах. От було в нього те щире та безтурботне дитинство.
Однак, минуло майже 18 років. Свекруха почала хворіти, не може стояти і ходити, ноги та спина болять. І Роман постійно хвилювався за здоров’я матері:
– От вона там сама. Раптом, серце схопить, а нікому швидку викликати?
Тому ми вирішили у вересні забрати свекруху до міста. Якраз син переїхав на навчання до Києва і звільнилася кімната. Ми купили пані Валі спеціальний матрац ортопедичний, перевезли всі її речі та статки додому. Віддали ключі сусідці, аби вона за хатою наглядала.
Спершу все було добре. Свекруха мені трохи допомагала, готувала їсти, трішки прибирала, як мала сили. Біля нашого будинку є поліклініка та аптека, ми купували їй ліки.
Але така благодать тривала не довго. Буквально через місяць свекруха дуже змінилася. Нарікала, що я погана господиня, бо, бачте, зранку залишила в раковині брудну чашку з-під кави. Голосно ходжу по квартирі, не смачно готую, погано витираю пилюку та прасую одяг.
І найгірше – чоловік повністю підтримує свою маму. Ми вже стільки разів сварилися через це, що словами не передати. А свекруха постійно його ще й під’юджувала:
– Бачиш, яка в тебе жінка, їй їсти не давай, тільки б скандал зробити. Не соромно, що всі сусіди ваші сварки чують?
Я навчилася вже ігнорувати таку поведінку свекрухи. У мене і так на роботі проблем вистачає з головою.
Тиждень тому ми з Романом взяли у кредит новий телевізор та поставили його у нашій спальні. Раз приходжу додому – а свекруха розляглася, як та корова, на моєму ліжку, принесла собі кави та дивиться серіал.
– О, ти прийшла. Ну нарешті. А тут така цікава передача!
Я нічого не говорила, аби знову не зробити скандал. Хоча у кімнаті свекрухи також стоїть телевізор і ще ми віддали їй старий планшет. Але чомусь вирішила окупувати ще й нашу спальню!
Вчора ситуація повторилася. Приходжу додому змучена, затрималася на роботі. Ще й трамвай зламався і 4 зупинки йшла пішки з важкими пакетами. Змерзла так, що аж зуби цокотіли.
Відчиняю двері та чую якийсь сміх з кімнати. Спершу подумала, що чоловік привів коханку та розважається з нею в ліжку. А виявилося, що Роман з мамою собі наготували смаколиків, принесли до спальні та ввімкнули серіал. У кухні брудний посуд та крихти хліба на столі.
– О, ти вже прийшла?
– І тобі доброго вечора, коханий. Бачу, ви тут влаштували романтичну вечерю?
– Ну ще 2 серії і закінчиться серіал. Все, не заважай, тут такий момент напружений, – крикнула на мене свекруха.
Мене це нахабство просто шокувало. Я взяла пульт та вимкнула телевізор, стягнула постіль з ліжка.
– Годі з мене цього цирку. Ми вас пустили у квартиру, а ви вже тут командуєте.
– Романе, бачиш, твоя жінка не дає мені навіть чаю випити і телевізор подивитися! Все, я повертаюся до села!
Свекруха ще й показово почала збирати речі, вичавлювала з себе сльози, як могла. Ну акторка, чесне слово, погорілий театр за нею плаче!
Роман на мене почав кричати:
– Ану негайно проси в мами вибачення. Ти її образила.
– Я краще з унітаза буду їсти! Ні, нехай провалює в село і там дивиться телевізор з ранку до ночі!
Я не знаю, що робити далі. Чоловік мене слухати не хоче. Як мені ще врятувати родину, бо починаю помалу думати про розлучення.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!