Мій тато був досить заможною людиною, працював директором великого фермерського господарства. Займався садівництвом. В селі його дуже поважали. Тож за життя побудував великий двоповерховий будинок, мав дві автівки та чимало сільськогосподарської техніки.
Я – не єдина дитина у батька. Він тричі одружувався. Перша дружина народила двох синів. Та коли хлопчикам було по 15 років тато зустрів мою маму. Значно молодшу і гарну жінку. Вони щиро покохали один одного і мама завагітніла. Я народилась вже в законному шлюбі. Мушу сказати, що батько завжди допомагав братам. Купив колишній квартиру, давав гроші.
Моє дитинство було надзвичайним. Я дуже любила батька. Сім’я у нас була прекрасна. Та, коли мені було всього 12 років, добрі однокласники розповіли, що тато зраджує мамі. І всі в селі про це знають. Тоді це розбило мені серце. Для мене батько був ідеалом, найкращим у світі. Мамі я нічого не розповіла, та скоро правда випливла на поверхню.
– Мамо, невже тато нас більше не любить!
– Ні, доню, тебе він завжди любитиме! – ковтаючи сльози, відповідала мама.
Батько й справді намагався приділяти мені увагу. Та й ми завжди мали все, що треба. Утім, я почувалась покинутою, а образа завжди була в серці. З тією жінкою в нього нічого не склалося. Та знайшлася інша, він знову одружився, а в мене з’явився ще один братик.
Ми з мамою переїхали згодом до міста. Вона ніколи більше не мала стосунків з чоловіками. Просто втратила здатність довіряти. Мені було вкрай боляче спостерігати, як згасає її краса, а посмішка ніколи не з’являється на обличчі. Думаю, саме через це всього в 40 років ненька важко захворіла. Мала рак грудей. А в 42 її не стало. Тато навіть на похорон не приїхав, хоча й прислав мені солідну суму і величезний вінок на могилу.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Роки минали, я тепер маю чоловіка й двох дітей. З братами не спілкуюсь. І ось пів року тому тато раптово помер. На його похороні ми вперше зібрались усі разом й обіцяли, що надалі спробуємо потоваришувати. Та щойно згадали про спадок – забули про це. За годину усі пересварилися. Старші брати вважали, що лише вони можуть претендувати на все. Молодший – навпаки, казав, що все завжди молодшим залишається. Та потім нам пояснили, що батько написав заповіт і його зміст оголосять лише через пів року. Так він схотів.
І ось днями цей день настав. Усі приїхали до юриста. І мало не відразу почали сваритись. І тут нотаріус зачитав лист тата:
“Любі мої, хоча я й був не найкращим татом, а тим паче чоловіком, та й не найгіршим. Насправді я вас любив і ви мали все необхідне. Натомість через власні образи, ви зовсім не приділяли мені уваги. Та у вас є ще одна сестра, найстарша. Її маму я покинув вагітною, коли їй всього 16 років було. Я й самий тоді був школярем. Так от їй і залишаю усе своє майно. Оскільки усі ці роки лише вона не отримала від мене нічого”
Після цих слів брати почали кричати, що підуть в суд. А я все згадувала свою маму і думала, що жодні гроші мені її не повернуть. Ненька навіть онуків своїх не бачила. Саме тому я вирішила відмовитися від ідеї судитися. Та мій чоловік каже, що це не правильно. Адже я й так постраждала достатньо через батька. Саме тому маю отримати своє!
Як гадаєте, варто судитися чи ні? Що б ви робили?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!