Я ніколи не розуміла батьків, які ділять своїх дітей на “кращі” та “гірші”. Адже така ситуація в родині мого чоловіка Мирона.
Пані Ольга готова весь світ покласти до ніг доньки Ангеліни. Свого часу вона їхала на заробітки в Німеччину, аби купити їй квартиру, зробити там ремонт. А то квартира на 4 кімнати та лоджія, приватний сектор з охороною. Німецька фірмова кухонна техніка, є посудомийка, кавова машинка, робот-пилосос, велика плазма, домашній кінотеатр.
Ангеліна живе, як у Бога за пазухою. А все завдяки свекрусі. Вона навіть машину їй пригнала з Польщі та за свої гроші розмитнила. А це новесенька іномарка, 2020 року.
А от ми ходимо, як ті бідні родичі. Коли хотіли робити весілля, то пані Ольга тільки розвела руками, мовляв, долярики закінчилися. Та не закінчилися, просто для нелюбимого сина шкода витрачати! Ми мали свої заощадження, дещо позичили у родичів та взяли кредит.
Ми хотіли купити свою квартиру, почали відкладати та економити. Я не робила собі манікюр чи стрижку в салоні. Купувала найдешевшу фарбу в магазині та просила сусідку допомогти. Мирон почав таксувати на вихідних.
Однак, ті заощадження ми витратили на свекруху. Минулого року їй терміново треба було робити ремонт та утеплити хату до зими. Мирон навіть не порадився зі мною, всі гроші відніс мамі.
– Навіщо? Ми ж хотіли купити квартиру! Нам би вистачило на перший внесок точно.
– Мама мене попросила. Не переживай за квартиру. Вона казала, що потім перепише на мене цю хату.
Але я мало вірю в ці порожні обіцянки, чесно. Ми через це часто сваримося, Мирон йде спати на кухню чи в зал.
Минулого тижня пані Ольга попросила нас приїхати в село, аби зібрати урожай. Город в неї великий, ми всі вихідні там поралися. Назбирали багацько відер огірків, помідорів, яблук, груш. Потім ще до 3 ночі то все консервували на ніч та носили в сарай.
Однак, додому пані Ольга дала нам декілька нещасних баночок з маринованими огірками та помідорами. І ще маленький пакетик АТБ, в якому була картопля. Ну це нам чисто так, двічі приготувати вечерю.
Я не звернула на то уваги. Ну от вона завжди обділяла нас увагою, і що? Ту саму консервацію чи картоплю можна купити в магазині чи на базарі. Воно і те смачніше буде!
2 дні тому ми поїхали до Ангеліни в гості, у її сина був день Ангела. Я купила йому машинку на пульті керування, пакунок з солодощами. Зовиця попросила мене дістати закуски з холодильника. Я відчиняю – а там консервація. Впізнала свій почерк на баночках. Одна полиця чисто зайнята огірками, друга – помідорами. А на балконі 2 великих мішки з картоплею.
– Мама вчора приїхала з села і стільки того добра привезла. Я ледь в холодильник запхала, – сміється Ангеліна.
Не знаю, як я висиділа те святкування. Коли приїхала додому, то одразу про все розповіла Миронові. А він взагалі не реагує:
– І що? Ну дала мама консервацію..
– Ти розумієш, що вона нас постійно обділяє.
– Тобі так здається, не вигадуй казочки.
Я вже не знаю, як ще достукатися до Мирона. Він постійно каже, що його мама має рацію. Тут справа навіть не в тих консервах, а у ставленні до сина та доньки!
Мені дуже образливо до сліз. Я завжди ставилася до пані Ольги з повагою, вона ж моя невістка, старша людина. Може мені варто самій з нею поговорити?
Як б Ви вирішили цю ситуацію в родині?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!