Таких людей, як моя свекруха, я зустрічала дуже рідко, тому для мене стало великою несподіванкою те, що ця жінка думає лише про себе і їй геть байдуже на сім’ю. Свої інтереси завжди на першому місці. Для неї сімейні цінності не були визначальними ще з молодості.
Батько мого чоловіка пішов з сім’ї, коли хлопчик був геть маленький, а матір навіть не докладала зусиль, щоб зберегти сім’ю. Я ніколи не очікувала, що вийду заміж за людину, у якого мати буде така – зовсім байдужа до своїх близьких людей. Чоловік розповідає, що ріс лише з матір’ю, родичів практично не бачив, навіть бабуся до них приїжджала дуже рідко.
А от зовнішній вигляд моєї свекрухи вразив мене ще більше, ніж характер: ультраблонд, яскраво-червона помада, довгі червоні нігті, вії з кілограмами туші і ще й завжди на каблучках. Жінка доглядає за собою і це помітно одразу. Весілля ми робили скромним, а після — я переїхала жити до квартири чоловіка і його мами. Звичайно, теплих й затишних вечорів в родинному колі тут можна було і не сподіватися, адже свекруха постійно зайнята: з ранку до обіду на роботі, а ввечері в неї фітнес, майстер-класи якісь, побачення. Я запитала раз: «А ви не втомлюєтеся в свої роки так бігати?» Вона відповідає: «А які мої роки?». Удома майже не їсть – тільки кава з бутербродом на перекус.
Прожили ми так близько року, а згодом я зрозуміла, що при надії. Перед Новим роком я погано себе почувала й пішла в кімнату відпочити. Чоловік тоді спитав в матері, що робити далі, а вона його заспокоїла й сказала, що не варто переживати, може, якесь отруєння. Згодом я дізналася про вагітність, а бабуся навіть не висловила свого захоплення, якось розчаровано сказала: «Ну і даремно! Для себе б пожили хоч трохи!»
Вже я й сина народила, а бабуся ніяк не може вгомонитися. В неї й далі робота, фітнес, подруги, з малюком мені взагалі не допомагає. Підійде до дитини поцілує і біжить далі. Прийшла вона обідом з роботи додому, стала варити собі каву, а мені якраз потрібно було білизну після прання розвісити. Я кажу: «Мамо, ви не потримаєте дитину, я білизну повішу?» А вона навіть не реагує. Я дивлюся — у неї навушники в вухах, скоро переодяглася й далі побігла. Я вже і чоловікові скаржилася, а він нічого не відповідає…
Загалом користі від такої бабусі мало, от моя матір з радістю б сиділа з онуками, але ми живемо далеко, в таку дорогу часто їхати вже і здоров’я не дозволяє. Зараз я дуже злюся на матір чоловіка, вона хоча б раз могла спитати в мене, чи потрібно допомогти, або ж з дитиною посидіти. Нам сказала, що вона не няня, і онуків бавити не буде. Треба нам раніше було думати.
Як можна бути такою жорстокою? Але життя йде до старості, що ж вона заспіває, коли вже не буде сил жити в своє задоволення? Згадає про сім’ю?
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!