Зараз я залишилася сама. Єдиний син Олексій мені не телефонує, не пише та не заходить у гості. А все через нещасну квартиру.
Мені 55 років і я не працюю. Пішла з роботи не за власним бажанням, а директор попросив дати дорогу молодим працівникам. Ну, точніше, просто наказав написати заяву на звільнення. Ось так мені “подякували” за роки праці та відданості, адже я на цьому заводі була з самого початку.
Ходила і шукала нову роботу. Пробувалася касиркою в супермаркети чи продавчинею в магазин, навіть роздавала флаєри в центрі міста. Однак, нікому вже не потрібні такі працівники за віком, як я.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
На щастя, мене врятувала квартира. Колись я отримала у спадок від покійної мами невеличку двушку на Сихові. Квартира стояла зачинена, я хіба приходила раз на тиждень, аби витерти пилюку та глянути, чи все добре вдома.
Але коли мене звільнили, то я вирішила здавати ту квартиру в оренду. Меблі та ремонт були в нормальному стані, тільки купила деяку сантехніку додому. Досить швидко знайшла орендарів, молода родина з дитинкою. Домовилися за хорошу суму, аби і їм, і мені було добре.
Ці гроші мене дуже рятують. Я отримую 8 тисяч гривень і на них живу економно. Купую дешеві продукти з запасом, не витрачаю дарма комуналку, рідко купую новий одяг. Краще от віднесу чобітки в ремонт, ніж витрачати пару тисяч на нову пару. Так я звикла витрачати мало та трішки відкладати на чорний день.
Правда, зараз я взагалі можу залишитися без житла. Мій єдиний син Олексій знайшов якусь дівку в компанії друзів. Марія не місцева, приїхала з якогось села забитого до нашого міста. Син бігав за нею, як цуцик. То квіти купив, у ресторан чи в кіно відвіз, разом в горах відпочивали. За все, звісно, платив мій син. І якщо грошей не вистачало – то зичив гроші у друзів чи брав кредит.
З Марією він прозустрічався тільки 6 місяців та зараз готується до весілля. Мене такий поспіх трохи насторожує, адже це дуже швидко.
– Сину, та ще почекай пару місяців, дізнайся, яка вона у побуті. Ну а що як трапиться якесь горе і вона піде від тебе геть?
– Мамо, не пхай свого носа у наші справи, будь ласка. Я краще знаю, що і як робити.
Ну я відчувала, що далі буде гірше. Марія не хоче жити зі мною у квартирі чи орендувати. Тому намовила мого Олексія, аби вони переїхали на двушку, яку я здаю в оренду.
Я про це навіть не здогадувалася, чесно. Тільки дзвінок жінки, яка тоді жила на квартирі, пролило світло на цю ситуацію:
– Ми з вами домовлялися, що в разі виселення без попередження, ви повертаєте гроші на останній місяць.
– Тобто виселення? Ви кудись переїжджаєте?
– Ні. Ваш син вчора приходив, сказав, що у нас є декілька днів, аби переїхати геть.
Я аж дар мови втратила. Одразу зателефонувала до сина, аби він пояснив за цю ситуацію:
– Мамо, а куди мені ще йти з жінкою? Та квартира мені належить за законом.
– Але ти навіть зі мною не порадився. І людей виганяєш геть, як мені платять. От на що я тепер житиму?
– Не знаю. А де я маю жити з жінкою? Ми, між іншим, вже дітей хочемо. Ти в курсі, скільки зараз квартири коштують? То треба 10 років збирати!
– Сину, та квартира мені гроші приносила.
– Мамо, тобі тільки 55. Ти маєш руки та ноги, влаштуйся на якусь роботу.
Отак ми посварилися. Квартирантів Олексій вигнав і зараз робить там ремонт.
У мене є певні заощадження, але боюся що їх не вистачить навіть до кінця місяця. Як мені далі бути, що робити?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!