Свою невістку Лариса бачила лиш один раз, коли син привіз їх познайомитись. Після цього їхні шляхи розійшлись — вони в Канаду виїхали, а жінка залишилась в Україні.
Жінка задумливо дивилась у вікно і спостерігала, як сусід ніс ялинку додому
“Буде онуків тішити” – думала вона. Сама теж мала онуку, щоправда, і не бачила її жодного разу.
Її роздуми перервав дзвінок у двері. Відчинила.
На порозі стояла худенька молоденька дівчина з довгим темним волоссям.
– Добрий день. Я Віка, ваша внучка.
Жінка усміхнулась, подумала, що це якийсь жарт.
– Хто? – перепитала.
– Онучка. Дочка вашого сина Олега. Так же ж вашого сина звати?
– Так..
Лариса впустила дівчину у квартиру, бо почула, що грюкнули сусідські двері, не хотіла аби їхню розмову хтось слухав. Віка зайшла і почала роздягатись. Поводилась, ніби у себе вдома. Лариса розгубилась: не знала вигнати її чи вислухати?
– Я з Вінниці. Ми з мамою у селі живемо. А Олег приїжджав на завод практику відробляти у нас. Там з мамою і познайомився. Обіцяв одружитися. А потім зник..
– А як ви адресу мою дізнались?
– Так мама дала вашу адресу.. Олег їй певно і сказав.
– А чому мама ваша не приїхала, якщо він її запрошував?
– Моєї мами не стало пів року тому. Розумієте, вона чекала на нього, а він все не з’являвся, на дзвінки не відповідав. Але мама приїздила до вас.. Не пам’ятаєте?
Ларису кинуло в жар. Вона загадала. Так само як і Віка з’явилась на порозі її квартири. Спитала Олега. А вона відповіла, що його немає вдома. Навіть не поцікавилась, для чого він їй потрібен?
– Мама розказала, що зустріла його тоді на вулиці. Дочекалась під під’їздом. Тоді йшов дощ, вона промокла і дуже занедужала. А вона вагітна була мною тоді. Мало не втратила мене. Батьком був ваш син. Мама це сказала йому, а він її наказав не з’являтись тут більше і не діставати її. До дитини він ніякого відношення не має. І взагалі, для чого вона вірила усім його словам. Сказав, що збирається в Канаду, тож там вона його не дістане. Він їй грошей запропонував, та вона відмовилась. Кохала йог дуже. Навіть фотографію зберігала.
– Господи.. – промовила Лариса.
– Мама сказала, що якщо щось з нею трапиться, аби я до вас їхала. От адресі і залишила. А мені нікуди більше іти. Вдома вітчим, він вигнав мене, я йому не потрібна..
– Мені Оле нічого такого не розповідав..Я й подумати не могла..
Лариса подзвонила до найкращого друга свого сина, Ігоря. Він юристом працював. Думала, він підкаже, що робити дівчині.. Допомогти хотіла..
– Так, я знаю цю історію. Олег розповідав. Та він говорив, що Таня позбулась дитини. Він і не знає, що в нього така доросла донька є..
– Так зв’яжись з ним і розкажи. А я Віку поки у себе залишу. Не відправляти ж її на вулицю.
Віка виявилась хорошою дівчиною, білоручкою. По дому зі всім допомагала. Сусіди почали цікавитись, хто це такий живе у Лариси?
Племінниця приїхала – відповідала жінка.
Напередодні Нового року додому прилетів Олег. Почав на маму кричати:
– Ти для чого її впустила? Вона ж набрехала тобі, а ти й повірила! Немає у мене ніякої дочки!
– Синку, не говори так! Вона твоя донька. Навіть схожа з тобою. Я вірю їй. Та й Ігор зізнався, що знав про твій роман з Танею у Вінниці. Тож не відмовляйся тепер.
– Мамо, та у мене багато дівчат було.. Що мені тепер кожній вірити, що вона могла дитину від мене народити?
– Олеже, я тебе просто не впізнаю..
– Мені повертатись потрібно. Я ненадовго приїхав.. Робота. Я гроші вам надсилатиму — змилостився Олег — Комп’ютер тобі куплю, щоб ми по скайпу могли спілкуватися..
– Дружині своїй скажеш?
– Не казатиму поки..
– Як знаєш..
Лариса почала жити з онукою. Віддала її до школи, дівчина у 9 клас перейшла. З сином спілкуватись почала частіше. Віку Олег представив як племінницю своїй сім’ї.
Звісно, не усе було гладко. Віка дівчинка з характером, та їй довелось стати пробивною, багато уже побачила у цьому житті. Та Лариса підтримувала дівчинку і шукала компроміси.. Їхні стосунки з кожним днем ставали все кращими.
Ось так напередодні Нового року доля подарувала Ларисі дуже близьку і рідну людину..
Як ви думаєте, чому Олег повівся так з дочкою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!