А все почалося з того, що пан Мирослав Книгницький побачив одну світлину – на ній було багато людей, одягнені у колоритне вбрання. Мама сказала, що це не просто сусіди чи друзі, а вся його родина.
Діда зразу показав. Ну, бабу я довго шукав. Так і не знайшов. Баба ще до мого народження померла, а з дідом ми прожили 19 років. Ми втратили родинний цей зв’язок. Бо повернути час назад неможливо. Ми втратили з радянського часу багато того, що називається святе для родини
Виявилося, що цій фотографії рівно 100 років. у липні 1922 все село запросили модного фотографа. Звісно, одягли найкращі речі: кептарі, вишиванки, хустки.
Це Олександр Кібер – знаний фотограф свого часу, коломиянин. Він приїхав з Відня. Користувався унікальною технікою», – каже мешканка села Галина Волощук.
Тому пан Мирослав запропонував повторити таке святкове фото. Знайшов сусідів та друзів, які підтримали таку ідею. Звісно, всі одягли українську вишиванку.
Розвісив світлини по селу із запрошенням тепер сфотографуватися самим. Знайомі обличчя на столітній світлині познаходили одиниці. Багато хто навіть не здогадується, як виглядали їхні пращури. Та й міграція далася взнаки: за сто років одні з села виїхали, інші, навпаки – оселилися тут.
Відео-сюжет Ви можете переглянути тут:
Напишіть нам в коментарях у Facebook!