На свою чергову річницю ми запросили батьків з обох сторін. Я накрила гарний стіл, а потім попросила батьків допомогти нам купити квартиру

Після одруження ми з чоловіком одразу почали планування дитини, правда, довгий час нам нічого не вдавалося. Через декілька років все-таки з’явилася на світ наша омріяна донечка, і ми отримали новий сенс життя. 

Правда, місця в однокімнатній квартирі нам взагалі не вистачало. Дитячі речі, ліжечко, коляска – місця стало обмаль. Спершу ми з чоловіком збирали кошти, щоб обміняти нашу квартиру з доплатою на більшу, але все ретельно підрахували й взяли житло в кредит.

На перший внесок нам не вистачало, тому потрібно було все ретельно обговорити з батьками й попросити в них допомоги. У нас з чоловіком якраз мала бути річниця, то ж я приготувала святкову вечерю і запросила батьків у гості. Все буле дуже добре, ми розмовляли, сміялися. 

І от коли я подавала другу гарячу страву, чоловік вирішив висловити своє прохання. Мої батьки середнього  достатку, зараз ще навчають мою сестру, однак одразу погодилися й навіть не обговорювали. А от чоловікові батьки витріщили на нас очі й сказали, що на таке ніколи не погодяться. Я дуже здивувалася, оскільки вони виховують лише одного сина, і коли потрібно була їхня допомога, вони відмовили. Аргументували це тим, що хочуть купляти нову автівку, а ми про своє життя маємо дбати самі. Хоча насправді на три сім’ї сума була не захмарною.

Ми ж не просили в батьків гроші в подарунок, а збиралися все повернути, а вони ж нам сказали, що у нас не має з чого віддавати, тому це не обговорюється. Більше ми до цієї розмови не поверталися, але вечір був дуже зіпсований. У мене тепер до них появилася відраза і взагалі не хочеться спілкуватися.

Чоловік також здивований з такої батьківської реакції, бо знав, що кошти у них є. Нещодавно приїхали з Єгипту і вже бронюють путівку на наступний рік. Загалом, все у них нормально і навіть більше.

У них єдина дитина. Невже вони настільки байдужі, щоб не допомогти у важку хвилину?

Вже пройшло близько місяця і свекри навіть жодного разу нам не зателефонували. Напевно, бояться, що син знову буде просити гроші. Зараз ми ще збираємо кошти, мої батьки нам дали певну суму і скоро візьмемо житло в кредит. От коли переїдемо, то продамо нашу квартиру, віддамо борги і ще й зробимо ремонт. Хоча мої батьки сказали, що нічого віддавати не треба. Але мені соромно так, якщо не візьмуть грошима, то куплю їм путівку за кордон.

І чоловік мене в цьому абсолютно підтримує. 

Я впевнена, що мені взагалі буде тільки легше, якщо відносини зі свекрами припиняться. Ну, навіщо доньці такі бабуся і дідусь, на яких не можна покластися у складній ситуації? 

Не знаю, що з цього буде далі…

Що Ви думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector