На те як діти на руках несли свою маму до місця вічного спочинку, вийшло подивитись ледь не все село

На те як діти на руках несли свою маму до місця вічного спочинку, вийшло подивитись ледь не все село. Проводжали жінку п’ятеро синів, а ще три донечки, а скільки ж онуків. А ще люди в селі дуже дивувалися, адже іти самі матір несли, навіть машину не замовляли. Єдина людина, яка не прийшла, була сусідка Галина. Того дня закрилася в хаті та плакала, і не через те, що Килини не стало, а через власних дітей. Не віддячили вони їй ласкою та турботою, як діти Килини. Але хіба ж вона заслужила таке ставлення?

Здавалося, що Килина була гіршою мамою, Галина ж стільки сил і душі у своїх вклала, а вони навіть до неї не приїжджають.

З молодості Килина була дуже доброю жінкою, але при цьому дуже дивною. З чоловіком Герасимом були ідеальною парою — завжди усміхнені, щасливі, здавалося, вони у хмарах літають. До життя були взагалі не пристосовані, а працювали двоє на свинофермі, бо більше їхні дивацтва ніде не хотіли терпіти. Жили в маленькій хатині, прийшли увечері з роботи, повечеряли, Герасим за гармошку, а Килина — співає. От коли народилася перша дитина, стикнулися вони з неприємностями: геть не знали, що з нею робити. 

Медсестра прийшла на черговий огляд додому та жахнулася — вдома безлад, дитина брудна, всюди пелюшки, немитий посуд. Зразу пішли чутки селом. І опікунська рада, і голова села говорили з молодою парою, однак ні Килина, ні Герасим так і не змогли собі дати раду з малюком. Тому вирішили забрати дитину до інтернату.

Тоді Герасим та Килина прибирали вдома, все приводили до ладу, їм повертали на деякий час сина, а потім знову все поверталося на свої місця. Правда, пару так і не позбавили батьківських прав, адже вони дійсно любили своїх дітей, просто не могли впоратися. В інтернаті завжди навідували, під вікнами виглядали свого малюка. Загалом так було зі всіма дітьми, а от найменшу донечку вже глядів старший брат з дружиною.

Але що дивно – діти Килину і Герасима любили більше за життя. Завжди забирають до себе на всі свята, вихідні, канікули, не ображаються на батьків, щиро люблять їх, туляться, як колись в дитинстві.

А до Галини навіть ніхто не приїжджав, діти вивчилися в інституті, поїхали в столицю, там кожен має свої сім’ї, згадують про матір лише на день народження. Так Галина віддала всю молодість дітям, а на старості залишилася сама. А Килини з Герасимом в останні роки вдома практично не було – все у дітей гостювали. Сумно Галині через таку несправедливість. 

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: