На те як діти на руках несли свою маму до місця вічного спочинку, вийшло подивитись ледь не все село. Проводжали жінку п’ятеро синів, а ще три донечки, а скільки ж онуків. А ще люди в селі дуже дивувалися, адже іти самі матір несли, навіть машину не замовляли. Єдина людина, яка не прийшла, була сусідка Галина. Того дня закрилася в хаті та плакала, і не через те, що Килини не стало, а через власних дітей. Не віддячили вони їй ласкою та турботою, як діти Килини. Але хіба ж вона заслужила таке ставлення?
Здавалося, що Килина була гіршою мамою, Галина ж стільки сил і душі у своїх вклала, а вони навіть до неї не приїжджають.
З молодості Килина була дуже доброю жінкою, але при цьому дуже дивною. З чоловіком Герасимом були ідеальною парою – завжди усміхнені, щасливі, здавалося, вони у хмарах літають. До життя були взагалі не пристосовані, а працювали двоє на свинофермі, бо більше їхні дивацтва ніде не хотіли терпіти. Жили в маленькій хатині, прийшли увечері з роботи, повечеряли, Герасим за гармошку, а Килина – співає. От коли народилася перша дитина, стикнулися вони з неприємностями: геть не знали, що з нею робити.
Медсестра прийшла на черговий огляд додому та жахнулася – вдома безлад, дитина брудна, всюди пелюшки, немитий посуд. Зразу пішли чутки селом. І опікунська рада, і голова села говорили з молодою парою, однак ні Килина, ні Герасим так і не змогли собі дати раду з малюком. Тому вирішили забрати дитину до інтернату.
Тоді Герасим та Килина прибирали вдома, все приводили до ладу, їм повертали на деякий час сина, а потім знову все поверталося на свої місця. Правда, пару так і не позбавили батьківських прав, адже вони дійсно любили своїх дітей, просто не могли впоратися. В інтернаті завжди навідували, під вікнами виглядали свого малюка. Загалом так було зі всіма дітьми, а от найменшу донечку вже глядів старший брат з дружиною.
Але що дивно – діти Килину і Герасима любили більше за життя. Завжди забирають до себе на всі свята, вихідні, канікули, не ображаються на батьків, щиро люблять їх, туляться, як колись в дитинстві.
А до Галини навіть ніхто не приїжджав, діти вивчилися в інституті, поїхали в столицю, там кожен має свої сім’ї, згадують про матір лише на день народження. Так Галина віддала всю молодість дітям, а на старості залишилася сама. А Килини з Герасимом в останні роки вдома практично не було – все у дітей гостювали. Сумно Галині через таку несправедливість.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!