На весільних фотографіях побачила силует незнайомої жінки. Її точно не було серед гостей. Я була шокована, коли дізналася, хто це!

Я в ті містичні історії ніколи не вірила. Ну це дурня, аби людей залякати і страху навіяти.

Однак, нещодавно прибирала вдома. Витирала пилюку, дістала наш весільний фотоальбом. Щось така ностальгія мене взяла, почала переглядати фото. Як я вдома сукню одягаю, як Роман з дружбами стоїть біля мого будинку, як ми в танці кружляємо, вінчаємося у церкві. 

Але на фото зі свекрухою та молодшим братом Степаном я побачила якусь дивну постать. От ми на фоні ресторану, а заді жінка стояла, але були тільки її обриси тіла. Мені одночасно стало цікаво і страшно.

Після зміни якраз повернулася свекруха, Антоніна Петрівна:

– Ой, Людко, а ти альбом переглядаєш?

– Так. А ви не помічали? То якийсь силует чи хтось просто заді не встиг у кадр попасти.

– Де? Господи, спаси та помилуй! Людо, неси мені краплі від серця!

Я швидко кинула альбом на підлогу та побігла до аптечки. Дістала каплі, склянку води, принесла свекрусі. Вона аж зблідла. 

– Господи, це ж ця… Олька. 

– Хто? Яка ще Олька?

– Ох, дай мене дух перевести. Я ледь Богові душу не віддала. 

У свекрухи від переляку аж руки тремтіли. 

Пошепки

– Словом, я про це ніколи та нікому не казала. І ця таємниця повинна померти разом зі мною. І з тобою!

– Господи, навіщо ви мене так залякуєте?

– Слухай. Отож, то великий секрет. Роману ще і рочку не було. З нами на майданчику жила дівчина молода, звали Ольга. Сирітка, ні мами, Ні тата не мала. У 18 років нагуляла дитину від якогось алкоголіка і сама почала страшенно пити. Мені було шкода хлопчика, я час від часу приносила йому їсти, одяг від Ромчика передавала. 

– Так він з Романом ровесники?

– Ну майже, якраз 9 місяців різниці. Так от, коли Олька геть пиячила до посиніння, я тихцем забирала її сина до себе додому. Боялася, аби з ним нічого поганого не трапилося. Однак, раз Олька так напилася, що її не стало. Ой, Боже, помилуй її душу грішну.

– І що далі трапилося з малюком?

– Ну я викликала швидку. Мені сказали, що дитину можуть забрати до сиротинця. То я швидко дала нашому дільничому пару гривень, аби він у документах дитину не згадував. А потім ще в лікарні “могорич” поставила, аби її сина записали на мене. Ось так от Степанко став мені синочком, а в Романа з’явився молодший братик.

– То виходить, що ця примара..

– То Олька. Господи, певною не дарма вона там з’явилася. Піду та помолюся за її душу. Я раніше цього на фото навіть не помічала. 

Я навіть не знала про таку таємницю. Ну так, Степан та Роман різні що в зовнішності, що по характеру. 

Тепер я вже інакше сприймаю те фото зі Степаном та свекрухою. Не боюся, що та примара зруйнує якось наше життя чи буде залякувати родичку. 

Я зрозуміла одну річ – у пані Антоніни велике та добре серце! Вона вчинила, як справжня мати. І я пишаюся, що ця жінка є моєю свекрухою!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector