Щороку на свята я перетворююся на справжню Попелюшку. Різдво, Новий Рік, потім Василя (іменини чоловіка), друга Свята Вечеря та Водохреща.
Після роботи кулею лечу на базар чи в магазин, набираю повні пакети продуктів. Потім через сніг та заметіль тягну пакунки додому на 5 поверх, все чищу, мию, нарізаю, варю, складаю в холодильник. Нема ні часу, ні сил, аби ванну прийняти, тому просто швиденько миюся під душем.
А ще поприбирати у квартирі, ретельно витерти пилюку, закинути одяг в прання та на балкон сушитися, протерти вікна та дзеркала. Адже знаю, що у гості прийдуть свекруха та зовиця і вони точно будуть оцінювати порядок у квартирі. І ви ще спробуйте нагодувати всю родину Василя, рота солдат і те менше їсть в армії!
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось так свята перетворилися для мене на повну каторгу. Я би не жалілася, якби Василь допомагав. Елементарно, міг би пропилососити килим, винести сміття, витерти пилюку або ж зібрати одяг з балкона. Але ні! Він вважає, що ніяким чином не повинен долучатися до хатніх справ.
– Ти думаєш, що я на роботі не втомився? Та мене шеф сьогодні так паперами закидав, не мав часу навіть на перекур з пацанами вийти.
– А я в офісі сиджу та в стелю плюю? Зараз твої батьки прийдуть, будь ласка, підійти 5 точку та розстав тарілки на стіл.
Я вже не відчуваю тої радості з родинного застілля, а уявляю, скільки брудного посуду доведеться мити. Давно просила Васю купити робота-пилососа або ж посудомийку. Декілька кнопок наклацав, воно само працює і прибирає. Однак, на все у чоловіка є залізний аргумент “мені нема куди зарплату витратити?”.
Ну дійсно, ці свята для мене перетворилися на каторгу. Я вже не рахую, скільки грошей на продукти витрачаю, аби “любим” гостям догодити. Навіть не маю часу, аби просто сісти до столу та повечеряти. Бо то комусь треба компоту долити, салату докинути, слідкувати, як там картоплю в духовці, принести десерт. У Васі за столом одна роль – розливати чвертку та розповідати смішні історії.
І вчора було Водохреща. Свекри після церкви зайшли до нас, ще й тітку з Італії запросили. Ну а мене просто поставили перед фактом. Я хутко носила страви з кухні до вітальні, дістала дорогий сервіз, які батьки на весілля дали. Добре, що тітка принесла якісь сири та ковбаси для гостини.
Хоча стіл у нас був багатим, але я нічого майже не скуштувала. Хіба шматочок камамберу і все. Гості пішли додому тільки о 7 вечора.
– Васю, будь ласка, допоможи посуд зібрати.
– Ой, щось мене так шлунок болить після того застілля.
– Менше пити треба і жерти. Я ще маю то все добро мити до 1 ночі?
– А хто, я?
Тоді у мене наче терпець увірвався. Я дістала валізу та почала всі речі чоловіка складати геть. Добре, що діти були в батьків у селі та не чули наших сварок.
Василь взяв речі та поїхав до своєї мами. Зранку, поки їхала на роботу, то свекруха зателефонувала та почала читати мені моралі. Мовляв, яка ж я безсоромна жінка, на таке велике свято влаштувала сварку.
Але я кинула слухавку та заблокувала її номер. Мені ні каплі не соромно, чесно. Сказала, що чоловік повернеться за одної умови – купить мені нарешті посудомийку та робота-пилососа. Інакше я його на поріг не пущу!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!