Останній рік для нашої сім’ї вкрай важкий. Занедужала моя старенька матуся. Тепер їй зовсім важко пересуватись. Я намагаюсь усіляко допомагати, щодня приїжджаю, готую і прибираю. Неодноразово пропонувала найняти доглядальницю – та вона категорично проти.
В сім’ї я не одна, маю сестру Катю. Та коли почалась війна вона з сином поїхала до Польщі. Життя в неї складалось погано. Вийшла заміж рано, та чоловік виявився страшним тираном. Напивався і руку підіймав. Одного разу вона з немовлям вночі тікала від нього. Згодом розлучилась, та жилось їй вкрай важко, постійно бракувало грошей. Саме тому й вирішила шукати кращої долі за кордоном.
В мене ж все значно краще. Я закінчила університет, знайшла гарну роботу, де й познайомилась з майбутнім чоловіком. Тепер в нас чудова сім’я і дві дитини. Я ніколи не звинувачувала Катю, що вона залишила маму на мене, ставилась з розумінням до ситуації. Сестра навіть пропонувала мені гроші:
– Я висилатиму тобі щомісяця хоч 100 євро, – казала вона.
– Ти що? Тобі самій потрібні гроші, краще відкладай для сина.
Тож я цілком свідомо взяла на себе цю відповідальність. Самотужки доглядала маму. Розривалась між домом, дітьми, роботою та клопотами в неньки.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось одного дня я приїхала до мами. Привезла їй суп та голубці. Вона так смачно їла, любо було дивитись. Я озирнулась і вирішила, що час хоч трохи поприбирати в шафі. Взялась за діло і раптом натрапила на теку з документами. Зазирнула і мало не заплакала. Мама залишила усе своє майно – квартиру, дачу, гараж, заощадження Каті.
Я розумію, що ненька хотіла подбати про ту доньку, якій в житті більше не щастило. Та мені прикро, адже насправді я сама багато працювала, аби мати таке життя. Можливо я б сама поступилася квартирою на користь сестри, та хоча б дачу охоче залишила собі чи своїм дітям.
Тож я вирішила зателефонувати сестрі й все розповісти. Катя присягалася, що нічого не знала про заповіт і обіцяла поговорити з мамою. Адже доки вона жива можна викликати юриста і все змінити.
– Я б однаково все з тобою поділила. Хіба ж ми чужі? – запевнила Катя.
– Та вже й не знаю, що думати, адже довкола стільки всіляких історій.
Тепер я не знаю, як вчинити правильно. Наполягати на змінах чи ні?
Більше цікавих життєвих історій тут –https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!