У шлюбі зі своєю дружиною я провів 10 років. Женився молодим, бо так склалися обставини. Таня від мене завагітніла. Зараз у нас спільний син. Йому якраз 10 років. Є ще доня, якій виповнилося 5. Усе було доволі навіть непогано… До певного моменту.
Сварок у сім’ї ніколи майже не було. Увагою я нікого не обділяв, гроші заробляв, допомагав. Словом, робив усе, щоб мати хорошу сім’ю. Ніби назустріч йшла і дружина. Втім, останнім часом я почав помічати, що вона сильно змінилася.
Така відсторонена та холодна. Мною більше не цікавиться, ніби й немає у нас спільних дітей та клопотів. Якось побачив, як вона плаче. Запитав, що сталося. Вона тоді тільки відмахнулася, нічого не пояснивши. Втім, я розумів що щось точно трапилося. І ось нещодавно вона таки зізналася. Сказала, що закохалася в іншого, що це хімія, що вона сама не розуміє, як так вийшло. А до мене в неї лише прихильність, звичка та почуття як до рідної людини.
Також запевняє та клянеться нашими дітьми, що ніколи за всі роки життя мені не зраджувала, та й зараз, каже, що у них з ним поки що нічого не було. Чекає розлучення.
До слова, він також одружений чоловік. І моя кохана начебто переконала його, що до того, як вони втечуть від своїх половинок, у них нічого не буде. Цікава ідея. Мені її похвалити за це?
Я б дуже сильно хотів їй вірити. Вона ніколи мені не брехала Втім, зрада – це не жарти. З іншого боку, я прекрасно розумію, що рано чи пізно це у багатьох трапляється, і якщо вона буде щасливою з іншим, то я готовий її відпустити.
Попросив лише про одне — поки що нічого не розповідати дітям.
Але все сильно змінилося, коли я дізнався хто цей щасливчик, на якого жінка вирішила проміняти сім’ю. Це виявився мій колега по роботі, який на 5 років молодший за неї. прикро, бо я знаю я його багато років. Це ще той нездара.
Попри те, що він одружений і має двоє дітей, він не пропускає жодної спідниці. Щобільше, він, як підліток, любить хвалитися своїми сексуальними перемогами, причому у всіх пікантних подробицях.
Та й як людина він – повна нікчема. Його у колективі ніхто не поважає, хоч виду не подаємо. Він вміє одягнути маску і прикинутися білим та пухнастим.
Я впевнений, що моя дружина нагорюється з ним, а потім приповзе на колінах, щоб попросити пробачення. Ось тільки назад прийняти її вже не зможу.
Я жінці одразу так і сказав, що прийму будь-яке рішення, але якщо вона вирішить піти до нього, то це буде квиток в один кінець.Назад дороги не буде. Я добре знаю цю людину. Він зіпсує їй життя, бо моя дружина – далеко не перша, хто через нього побивається.
Я багато думав, як це вчинити? Розповісти дружині, що я про нього все знаю? Так вона мені не повірить, вирішить, що я навмисне поливаю його брудом, щоб її втримати. Розібратися з ним по чоловічому? Так дружина ще швидше втече його приголубити, і зализати йому синці та рани.
Розповісти все його дружині? Я впевнений, що він навіть не поговорив із нею. Але знову ж таки моя дружина стане мене за це зневажати. Я намагався по-іншому вплинути на неї: дарував квіти, подарунки, смачну вечерю. Але вона мені каже, що цього не потрібно і вже нічого не змінити.
Я все ще люблю свою дружину, незважаючи ні на що. Живемо поки що в одній квартирі, але в різних кімнатах. Тілом вона в моєму домі, а душею з коханцем. Телефонує йому постійно, пише щось. Вони навіть зустрічаються, хоч жінка продовжує запевняти, що до інтиму не доходило. А хто їх, зрештою, знає, куди там все доходило.
Дружина бачить, що мені важко. Часом намагається розрадити, хоч її підтримка не сильно і допомагає. Вона наполягає, що й мені потрібно познайомитись з кимось. А я не можу. Її кохаю. За все життя жодного разу не дивився на інших жінок. Втім, зараз готовий відпустити кохану, якщо їй так буде краще.
Чи варто мені переконувати її залишитись?
Або відпустити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!