Зі Степаном ми прожили майже 30 років душа в душу. Однак, єдиного щастя нам Всевишній не дав – стати батьками. Я постійно їздила до різних лікарів, здавала аналізи, пила пігулки. Потім вже звернулися до знахарок. Що мені та Степанові тільки не робили – і яйця викочували, молитви читали, ворожили, робили якісь настоянки з трав.
Навіть думали про те, аби всиновити дитинку з сиротинця. Однак, це дуже довготривала процедура і, на жаль, не принесла жодних результатів.
А місяць тому коханого не стало. На роботі серце прихопило, співробітники одразу викликали швидку. Але лікарі не встигли приїхати і допомогти Степанові.
На похорон зібралися всі друзі, родичі та колеги. Я сама ледь стояла на ногах, мене вели під руку до церкви. А коли труну виносили до цвинтаря, то я сама хотіла кинутися в ту яму.
Але на поминках була одна незнайома жінка з дитиною. Я її взагалі не знала, але пані довго дивилася на мене і хотіла підійти. Але щось не наважувалася і сумнівалася.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І вже ввечері, коли родичі розійшлися, я сама підійшла до неї:
– Перепрошую, я вас не знаю. А ви звідки знали мого Степана?
– Я Аліна. А це Софійка, донька вашого покійного чоловіка.
– Як донька? Ви…
– Так, це правда. Я колись працювала на Степана, пару років тому. Знаєте, я взагалі до вашого чоловіка ні на крок не підходила, він сам фліртував, залицявся.
І вона мені розповіла стандартну історію про молоду коханку та старшого директора:
– Ми тоді поїхали у відрядження. І все між нами того вечора так закрутилося. Наступного ранку я одразу сказала, що звільняюся і не буду бачитися. А через місяць дізналася, що чекаю дитинку від Степана.
Мені так стало погано, аж у голові запаморочилося. Як так? Мій Степан завжди був однолюбом, тільки мене єдину кохав. А тут виявляється що весь час була донечка…
Але Аліна не просто так тоді прийшла на поминки:
– Зрозумійте, у мене хвора мама, ще сама дитину на ноги підіймаю. Знаєте, які зараз речі дорогі? А продукти? Ваш чоловік ні разу не дав дитині навіть 500 гривень
– І що ви хочете? Гроші?
– Компенсацію. І так, як Софійка рідна дитинка Степана, то нехай половина прибутку від вашого бізнесу належить нам. Будемо чесно ділити.
Я була ладна того ж вечора поїхати до нотаріуса та підписати папери. Однак, всередині якийсь голосочок сумніву з’явився. Я взяла зі столу серветки, якими Софійка витиралася. Та віднесла у лабораторію
І я була здивована коли почула правду. Виявляється Софійка не була рідною дитиною Степана!
Я вирішила ще розпитати наших колег:
– Аліна? Боже, така аферистка. Вона ту дитину сама не знає, від кого нагуляла. Якщо її послухати, то всі чоловіки з цеху – то батько дитини.
– А навіщо їй це робити?
– Гроші. Не до вас єдиної вона приходила і розповідала цю казочку. Певно, дізналася про ваше горе і вирішила так витягнути гроші. Ні сорому, ні совісті в неї нема!
Я зателефонувала Аліні та розповіла про тест ДНК. Вона одразу кинула слухавку та заблокувала мій номер телефону. Більше я нічого про неї не чула.
Однак, вирішила, що половину прибутку від нашого бізнесу я все-таки віддаватиму. Але не їй, а на благодійність, для сиріток, яких вивезли з окупованих територій.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!