Я вже досить довго живу у селі біля Львова. Маю велику господарку – декілька корів, кізоньок, город і на додачу ще пай. Зараз з наших сусідів мало хто тримає там коня чи хоча б одну корівку.
І ця господарка приносить мені хороші гроші. Я продаю молоко, сама готую різні сири, масло та ще доїжджаю щосуботи на базар. Але найбільше клієнтів саме у селі. Всі люди знають мене давно, відповідно, довіряють і не сумніваються у якості товару. Тим паче, корівки (а їх аж 4) здорові, мають довідки від ветеринара.
Майже всі сусіди – то пенсіонери в селі. Їм важко доглядати за худобою, тому все продали. Але молочка домашнього так хочеться. І сир у мене смачний, масло гарне. Тому вони купують у мене за нормальною ціною, 15 гривень за літр. Загалом, за день можу мати 150 і більше гривень. Все відкладаю собі на старість.
Але у селі є ще одна жіночка, пані Ольга. Вона також має корів та продає молоко за 15 гривень, як і я. Правда, клієнтів у неї було менше. Адже її молоко то якесь густе, то дуже рідке, аж прозоре. Тварин до ветеринара вона ніколи не возила, вим’я не мила, коли доїла корів. Тому часто в банці попадалася якась трава чи інший бруд.
Однак, вже тиждень, як до мене ніхто не приходив по молоко. І якось я перестріла бабусю Магду біля церкви. Вона щодня приходила по молоко, бо няньчила онуків на канікулах.
– А що то ви про мене забули? Молоко вже на вас чекає. І я ще такий смачний сир зробила, не хочете взяти?
– А я в Ольки тепер купую, вона дешевше продає.
– За скільки?
– 10 гривень за літр, а якщо брати 2 – то 15. Не ображайся, але ну сама розумієш, що то файна ціна. Ну і вона сказала, що у тебе корови хворі та молоко заразне.
Я дуже розлютилася на сусідку. Одразу пішла до її хати. Ну хіба так можна нахабно брехати і бізнес у мене забирати.
Ольга якраз вийшла зі стайні:
– О, і ти тут? Хочеш молока купити?
– Ні! Ти чому такі плітки про мене розпускаєш? Геть совісті не маєш?
– Ти про що?
– Нащо моїх клієнтів забираєш? І ще наговорюєш, що у мене корови хворі?
– Ніц не знаю. Я собі таку ціну поставила і всі до мене почали ходити. Так що не вигадуй дурниці, сусідонько! Бізнес є бізнес.
От я не знаю, що ще робити з такою нахабною сусідкою. Прибутку ніякого нема, тільки збитки. А як я цю зиму перебуду? Гроші ж помалу закінчуються…
Що Ви можете порадити нашій читачці? Як їй провчити нахабну сусідку?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!