Люди часто допускаються жахливої помилки в стосунках, коли вважають, що якщо це доля, то людина нікуди не дінеться з їхнього життя. Тим паче якщо це кохання: хіба може людина покинути того, до кого відчуває глибокі почуття? 
Виявляється, може. Спершу стосунки цікаві двом людям, вони пізнають один одного, поважають особисті кордони партнера, демонструють ніжність та турботу. З часом такі трепетні почуття мали б лише збільшуватися, але в житті все відбувається по-іншому.
Зазвичай, один партнер закохується, готовий жертвувати всім заради свого почуття, а інший цим просто починає користуватися. Людина розслабляється, стає егоїстичною, не стежить за своїми словами, вчинками, всю злість, поганий настрій, емоції зриває на близьких.
Ми думаємо, що партнер нікуди не дінеться, але його терпінню також проходить кінець, яке б кохання не було сильним. Здається, що любов змушує нас терпіти й чекати роками, але насправді все це втомлює. Почуття вигорають та тліють з кожним днем.
Терпінню також проходить кінець, яке б кохання не було сильним. Здається, що любов змушує нас терпіти й чекати роками, але насправді все це втомлює. Почуття вигорають та тліють з кожним днем. І чим довше партнер продовжує поводитися байдуже, тим менше вже хочеться іншому будувати з ним стосунки.
І от, коли терпіння вже немає, той, хто постійно чекав, як вірний слуга, обертається і йде. Він чи вона для себе вирішили – з мене досить солодких обіцянок, прохань, вони тоді усвідомлюють, що заслуговують на краще ставлення, вони теж хочуть, щоб їх цінили, кохали.
Якщо немає теплоти, ми змушені шукати їх поруч з іншими людьми. Не допускайте цього. Даруйте тепло один одному, щоб не втратити те, що дійсно важливе.
Ви згодні з моєю думкою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!