У моєму житті склалась дуже непроста ситуація. Якось так вийшло, що 10 років тому я одружився. Не знаю, чи то гормони були, чи якась велика любов… Але зараз я про це дуже шкодую.
Річ у тім, що кохана дружина старша від мене на 23 роки… Так-так, мені зараз 30, а їй – 53.
Спочатку я був від неї у захваті! Мудра, доглянута, досвідчена – ну просто подарунок з небес! Тоді здавалось, що кращої партії для себе годі й шукати. І не лякала мене ні різниця у віці, ні її дитина, ні косі погляди родичів. Я почувався щасливим і нічого мене більше не цікавило.
Таня любила і в клуб сходити, і в подорож поїхати. Тому вікова “прірва” між нами була зовсім не помітною. Але давайте дивитись правді в очі: час іде, ми не молодшаємо. Особливо Таня.
Колись у неї було гарне тіло, чудова зовнішність… А зараз я все частіше ловлю себе не думці, що сплю зі своєю мамою! Та і характер її дуже змінився. Туди не йди, так не роби, оце одягай, а це не треба… Мені ці всі її повчання вже в печінках сидять! Морально вона так на мене тисне, що я вже з останніх сил тримаюся, аби не подати на розлучення.
Про наші інтимні справи я взагалі мовчу. Яке там може бути бажання, коли спросоння питаєш себе: “А це точно моя дружина, а не мама?”.
Та найбільше мене лякає, що далі ситуація буде тільки погіршуватися. Я вже це бачу: мені ще тільки 40, я ще готовий підкорювати весь світ! А моя 60-річна дружина лежить поруч і стогне від старості…
Я почуваюсь жахливою людиною, але що робити далі – просто не знаю. З одного боку, це мій вибір, моя сім’я, мій обов’язок. З іншого – чи треба воно все мені? Може, треба таки знайти собі молодшу…
Що б ви робили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!