Декілька тижнів тому помітив, що з гаманця зникають гроші. Перше то були дрібні купюри, 5 чи 10 гривень і копійки. Може, сам через неуважність десь поставив чи витратив?
Однак, потім зникали вже 50 та 10 гривень. Раз зникла 500. Питав у дружини – а вона сама здивовано хитала головою. Потім вже у самої зникли 100 гривень.
Ми вже думали, що у квартирі завівся Барабашка. Почали ретельно ховати гроші в шкатулку, де зберігали золото. Сережки, каблучки та ланцюжок на місці, а сума все одно не повна!
Я вже думав про те, аби поставити у квартирі камери відеонагляду.
Але правду на цю ситуацію пролила класна керівничка нашої старшої доньки Христини. Я коли побачив на екрані її ім’я, то одразу подумав, що трапилося щось погане.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Вас викликають до директора. Негайно!
Я кинув роботу та кулею поїхав до школи. У кабінеті сиділа моя Христина заплакана, вчителька, директорка та однокласниця Світлана з батьками:
– Нарешті ви приїхали!
– Що трапилося?
– Зловили ми вашу хуліганку на гарячому. Все, відправляємо у дитячу колонію!
– Та ви можете мені пояснити, що трапилося?
– Ваша Христина обікрала мою Світланку. Витягла з гаманця 20 гривень, які вона мала. Всі діти у класі це бачили.
Моя донька тихо плакала. Я розумів, що вона вчинила погано, але вирішив захистити та підтримати.
– Доню, чому ти взяла гроші? Скажи, я не буду кричати.
– Для Біми
– Якої Біми?
– Господи, та біля школи якась шавка завелася зі своїм виводком. Охоронець її стільки разів відганяв, а вона тільки гарчить. Треба взагалі її приспати.
– Доню, хто така Біма?
– Собачка і цуцики. Я бачила, як вона дивилася на нас у їдальні та облизувалася. Татку, ти ж сам казав, що тваринки – то наші брати і сестрички менші, яким треба допомагати. Я їй купувала булку, корм, молоко.
Тоді я зрозумів, куди “зникали” наші гроші з гаманця. Донька тихцем підгодовувала собаку та цуциків.
– Ти молодець..
– Молодець? Ви у при здоровому глузді? Нахваляєте дитину, яка обікрала однокласницю?!
– На, тримайте, ось ваші 20 гривень. І ви повинні просити вибачення перед Христиною. У моєї доньки серце добріше, ніж у вас всіх в цій кімнаті. Собаку хочете приспати з цуценятами? Себе краще приспіть, так дурниці говорите! Де ваше співчуття, де ваша совіть?! А ще вчителькою себе називаєте.
Ми того ж вечора знайшли Біму та відвезли до ветеринара. Собака була у жахливому стані, худа, з глистами та зламаною лапою. А в цуциків хворі оченята. Ми вирішили, що будемо до останнього лікувати Біму.
– Тату, я боялася тобі сказати…Просто ти колись заборонив мені заводити собаку. Бо казав, що вона погризе нам всі меблі та взуття.
– Все добре. Ти молодчинка. Якщо хочеш – можемо забрати Біму до нас.
Потім, як собака одужала, то ветеринар сказав, що вона породиста, Лабрадор. Просто через хворобу її “зовнішність” трішки підпсувалася.
Цуценят ви виходили та віддали родичам. Одного забрала моя сестра, іншого теща, а мама взяла собі аж двох у село.
Я пишаюся своєю донькою, адже розумію, що вона хотіла допомогти тваринці.
Ось таку чудову донечку ми виховали. Деяким з неї треба брати приклад!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!