Мій син одружився з чудовою дівчиною Настею. Вони переїхали жити до мене, я сама запропонувала. З невісткою у нас склались гарні стосунки, були спільні інтереси та теми для розмов.
Настя поралась по дому, ходила на роботу і мирно жила з моїм сином. Я не могла натішитись їх щастю. За два роки невістка народила дівчинку.
Онука була схожа на мого сина. Я душі не чула в ній. Але стосунки сина з невісткою почали різко погіршуватись. Настя мені не раз жалілась на Вадима:
– Вадим охолов до мене. Часто затримується на роботі, нам часу не приділяє та й нервовий дуже став останнім часом.
– Не вигадуй – кажу. – Все налагодиться.
Та я сильно помилилась. Вадим закохався в іншу жінку. І це після 6 років щасливого шлюбу.
Діти розлучились. Вадим переїхав до нової обраниці, а невістка продовжила жити зі мною. Хоч я й любила і Настю, і онуку, але вважала, що вона не повинна жити зі мною, якщо їх життя з моїм сином не склалось.
– Насте, ти шукай собі іншу квартиру чи переїжджай до батьків. Більше ти тут жити не можеш – повідомила я невістку.
– Але ж Оленка тут в садочок ходить…. – спробувала заперечити Настя.
– Знайдете інший. Не можна, щоб ти зі мною жила. Тепер у мене друга невістка.
Настя за два місяці переїхала до батьків, онуку перевела в інший садок.
Я тепер дуже шкодую про те своє рішення. Не треба було вигонити невістку з онукою, нехай би жили.
Син про мене не згадує, у нього своє життя, в якому мені місця немає.
Настя зі мною не спілкується, Оленку я давно не бачила й сильно сумую. Не раз намагалась зателефонувати до невістки, але вона не піднімає слухавку.
Порадьте як відновили стосунки з Настею та онукою?