Я дуже рано вийшла заміж, у 19 років. Чесно, дуже і дуже жалію. Тоді була молода, дурна, по вуха закохана в Матвія. Він мешкав у сусідньому селі через річку, познайомили в клубі на дискотеці.
Після весілля я пішла у невістки. То так кажуть, коли дівчина переїжджає до хати чоловіка. Матвій жив зі своєю мамою, хата у них була велика, на 3 поверхи. Такі хороми збудували, коли Валентина Павлівна їздила на заробітки в Польщу.
Однак, свекруха мене не прийняла. Дорікала, що я на все готове прийшла в її хату. Не могла спокійно навіть телевізор подивитись чи кави зробити. Вона від мене спеціально заховала кавоварку, уявляєте?
Мої батьки знали про такий норовливий характер свекрухи, тому вирішили дати мені гроші на будову окремої хати:
– У чужому будинку ти ніколи не будеш господинею, доню. Тут вам поки на цеглу стане.
На диво, тоді Матвій погодився щодо будови. Ми знайшли ділянку в іншому кінці села, сусідка тоді ще й знижку гарну зробила.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Коли ми майже добудували стіни, то я народила донечку. Довелося трохи економити на будові, бо всі гроші йшли на Богданку. Інколи мама нам допомагала, приходила поняньчити онучку, приносила гостинці з городу та домашні закрутки.Ті продукти я ховала в окремий холодильник на 2 поверсі, щоб свекруха не знала. Вона ж так любила зі мною рахуватися “моє-твоє”.
Так от, коли почалася війна, то Матвій одразу сказав, аби я забирала дитину та їхала закордон. У Німеччині працює моя хрещена мама, вона нас забрала на машині з Перемишля та відвезла у Бремен. Я аж спокійно видихнула, чесно. Тут вже знайшла роботу, оформила виплати, донечка пішла в садочок. Живу досі в хрещеної та її чоловіка на квартирі.
Матвій за нами взагалі не сумував. Він рідко телефонував до донечки, не цікавився, як наші справи у чужій країні. Ми бачилися тільки на свята, коли я приїздила в село на декілька днів. Але і тоді я з донею жили у моїх батьків.
А декілька місяців тому я дізналася, що у Матвія є коханка. Одразу зателефонувала і сказала, що подаю міжнародну заяву на розлучення та ділитиму майно.
Тоді мої батьки дали 80% від вартості будови, Матвій пару тисяч доларів доклав. Роботи майстрів, цеглу, бетон і все необхідне оплачували мої батьки.
На мій подив, чоловік погодився повернути ті 80%. Я на ці гроші можу тут купити невеличку квартиру однокімнатну в іпотеку. Тим паче, мама взяла на себе всі проблеми з паперами та продажем хати, вже знайшла покупців.
Але знаєте, хто мені спокою не дає? Свекруха! Одразу до мене зателефонувала, коли почула про розлучення:
– А ти думаєш, що мій син якийсь монах? Ти собі втекла в Німеччину з дитиною, а Матвія кинула.
– То це причина, аби мені зраджувати? Він навіть не питався, як наша дитина тут закордоном почувається!
– Мало ти з нього крові випила, то ще й хочеш житло забрати?! От побачиш, нічого в тебе не вийде. Я знайду такого адвоката, який тебе і твоїх батьків з голим місцем залишить!
Тепер все село в курсі про наші родинні перипетії. Пані Валентина взагалі вигадала таку казочку, типу у мене в Німеччині є декілька коханців, що я там гроші на трасі заробляю. Слава Богу, що є сусіди, які не повірили в її казочки.
От що у голові в такої людини твориться? І взагалі, чому вона пхає носа у чужі справи? Як мені вгомонити цю родичку? Приїхати і дати в носа?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!