Вона одружилася з ним ще в далекому 1971-му році, після весілля переїхали з села до міста й важко двоє працювали: вона – прибиральницею, а він – слюсарем. Не так собі уявляли життя в місті, згодом обидвоє влаштувалися на підприємство. Федір був кремезним чоловіком, хоча і низького росту. Наталя – теж невисока, круглолиця, а ще гостра на язик. Поруч з нею важко засумувати. Не можна сказати, що вони кохали один одного, швидше дружили.
Згодом в місті їм виділили в комуналці одну кімнату, там вже і дітки пішли, спершу дівчинка, а згодом хлопчик. Тоді Федір змушений був гарувати за двох, щоб забезпечити сім’ю. Спершу працював слюсарем-сантехніком в місцевому ЖЕКу. Дуже важка робота, постійно в бруді, однак працював, бо хорошу зарплату отримував.
Згодом їм дали двокімнатну квартиру в панельній новобудові. Федір зробив там ремонт самостійно, а потім закликав товаришів й святкували новосілля. З різних підробітків накопичив чоловік собі на вживаного “Запорожця”. Керування в автомобілі було ручне, оскільки попереднім власником був інвалід війни. Федору було байдуже – головне, що дешевше.
Там вже і діти пішли в школу, а Наталя тоді влаштувалася працювати нянькою в дитячий сад. Діти у них були надзвичайно красиві: і донька, і син. Батьки були готові заради них на все, намагалися купляти дефіцитні продукти, імпортні іграшки й навіть джинси. Згодом Федір здобув нову професію – електрогазозварник й почав часто літати на Північ. Заробляти “північний” стаж і великі гроші.
Довго Федір там працював, був відповідальним, за роки служби отримав грамоту – ветеран праці. Спершу він летів на 30 днів, потім на 45 днів. Місяць вдома перепочинку. Згодом Наталія стала скаржитися подругам, що, чоловік геть збайдужів до неї: “Додому прилітає, відвертається до стінки. Мене не обіймає”. Правда, вона навіть не підозрювала, що в робітничому гуртожитку жити було дуже складно, молоді чоловіки часто на Півночі ще другі сім’ї заводили.
Перебудова. Державні нафтові компанії акціонували й всі працівники отримали дивіденди. З отримані кошти Федір придбав заміський будинок, правда, практично без ремонту. Дітям залишили квартиру, а самі переїхали в цей будинок з голими стінами. Було дуже багато роботи, тому практично стосунків і не з’ясовували.
А потім пенсіонер Федір занудьгував, засумував. Став виїжджати на «шабашки» до інших міст. Міг пропадати на цілі три місяці, поки його дружина Наталія боролася з різноманітними хворобами. Чоловіка вдома було не втримати. Після сімдесятиріччя Федір подав на розлучення. Сказав, що хоче нових відчуттів, в районному суді його відмовляли, однак переконати чоловіка було нереальним завданням. Хто ж то знав, що Федір так все життя мститься своєму першому коханню, жінці, яку він без тями кохав, і яка кинула його. От через неї він і одружився з Наталею.
А Наталя що? Мудро чекає свого колишнього. Вже пенсіонери, а живуть в цивільному шлюбі, то по три місяці разом, а то по пів року нарізно.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!