Моя свекруха на заробітках та останні роки не приїздила до нас у гості. То мала якісь проблеми з документами, не видавали пермессо чи просто не виходило відпустку отримати у сеньйорів.
Востаннє (та вперше) я бачила Мирославу Василівну ще у 2019 році в нас на весіллі. Вона приїхала на тиждень та знову поїхала на роботу. Так, як вона працювала на великому виробництві, то не мала стабільного графіка. Відповідно, ми зідзвонювалися хіба раз на тиждень.
І я після весілля переїхала жити до Назара на квартиру. Свекруха сама сказала, що тепер я там за господиню та маю командувати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ну і ми зробили нещодавно ремонт у кухні, купили нову сантехніку до ванни. Звісно, зараз без сліз на ціни на будматеріали не глянеш, тому пару тисяч нам дала свекруха.
Хоча це була трьошка у старому фонді, але ми старалися створити там затишок. Я навіть привезла з батьківської квартири деякі вазони та картини.
Кімнату свекрухи ми не чіпали, ніхто навіть з гостей туди не заходив. Я хіба раз на тиждень протирала пилюку та підлогу, аби ніяка комашня не заводилася.
Але нічого звідти не забирала – ні дитячі фотографії мого Назара, ікони та книги стояли рівнесенько. Навіть постіль я акуратно заправила та вирівняла по крайчиках.
Для мене ця кімната була наче якась святиня, от як церква цієї родини.
Хоча деякі подруги казали, що я не повинна аж так довго тішитися:
– Шукайте собі окрему квартиру та переїжджайте.
– Чому? Нам добре живеться.
– Ага, поки родичка не приїхала. Привалить зі своїх заробітків та почне командувати. Або ще гірше – тебе виставить за двері. Ти ж там навіть не прописана, так?
Найбільше намовляла мене Ліда. Адже вона сама нещодавно розлучилася, звісно, через свекруху. Однак, не всі такі погані та підлі родички!
І от декілька днів тому до мене зателефонував Назар:
– Мама нам сюрприз хоче зробити. І через 20 годин вже буде вдома.
– Як вдома?
– Ну вона вже виїхала з Італії. Дзвонила, аби я її зустрів на вокзалі, бо речей багато.
-То коли вона буде?
– Ну десь завтра о 10 ранку чи 11. Максимум – 12.
Я навмисне відпросилася з роботи, прибігла додому та почала все прибирати. Дістала всю хімію, двічі перемивала підлогу та пилососила килими. Всі шви між плитками на кухні та ванній мила зубною щіткою, ще потім содою все протирала. Дзеркала промивала оцтом та ще потім ганчіркою протирала.
Встигла забігти в магазин та купити свіже м’ясо, овочі на салатик, ікру, дороге вино, вершки та печиво на тирамісу. До 4 ночі готувала їсти, а потім пішла в душ… Та заснула на кріслі в халатику та з рушником на голові. Добре, що Назар мене розбудив, коли їхав на вокзал.
Так метушилася, що аж розбила чайник та почала голими руками збирати гострі уламки. Коли побачила машину чоловіка у дворі, то аж всередині все затрусилося, все тіло тремтіло, я аж забула, як правильно дихати.
– Ой, ну нарешті я вдома. Чесно, ті італійці такі противні, фу!
– Вітаю, мамо! Ось, ваші капчики, тримайте. Давайте речі
– Ти що, ану залиш. То все Назар сам занесе. Назаре, ану ти де дівся?
Я піднесла свекрусі капчики:
– Дитино, а що то таке?
– Ну взяття домашнє вам.
– Господи, та невже я така стара і немічна, що не можу сама собі принести. Ти мені ще бахіли даси!
– А навіщо?
– Та бачу, що тут така чистота, наче в лікарні. Боюся тут все заплямувати та забруднити.
Мені аж стало легше на душі – пані Мирослава була в хорошому гуморі. Ходила, жартувала, з дітками гралася.
– Йой, Наталочко, ти що, свій ресторан відкриваєш? Чи гостей чекаєш? – здивувалася пані Мирося, коли я покликала вечеряти.
– Ні, для вас старалася.
– То я таку смакоту ще рік їстиму!
А коли вона відчинила свою кімнату, то аж заплакала:
– Наталонько, то ти все оце?
– Так, я сюди нікого не пускала. І купила вам нову постіль та халатик.
Пані Мирослава кинула сумку на підлогу та почала мене міцно обіймати:
– Спасибі. Дитино, я щовечора за тебе Богові молюся, що мені таку гарну невістку послав. Дякую!
І ми так удвох почали плакати. Назар зайшов, подивився на цю картину та пішов геть. Певно, поняв, що то жіночі моменти любові.
Я зрозуміла, що пані Мирослава – це хороша жінка, яка багато чим пожертвувала заради родини. І розумію, що таких свекрух, як вона – одиниці!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!