– Навіщо ти до неї ходиш? У тебе що, гідності нема? – дорікала мамі, бо дізналася, кому вона так важко допомагає. Ну де її самоповага, поясніть?!

Отож, десь місяць тому моїй бабусі Василині стало погано. Їй вже під 70, перенесла операцію на серце, важко ходить та не може собі навіть чаю зробити.

І от моя мама вигадала, наче вона Мати Тереза та почала доглядати за бабусею. Однак, то її свекруха і стосунки між ними геть кепські.

Пам’ятаю, що бабуся мене довго, як рідну онучку не визнала. Та і загалом, ми вкрай рідко бачилися. А якщо і було родинне застілля, то завжди закінчувалося сварками. Адже моя мама з села, приїхала до міста на навчання. От і бабуся знайшла, чим її нарікнути – бідні свати, селюки, ні копійки за душею.

Хоча моя мама ніколи не сиділа без діла, постійно працювала. А ще вміла гарно в’язати та вишивати. Але толку з того, якщо бабуся Василина її не визнавала за невістку.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

У тата був слабкий характер, він боявся своїй матері перечити, аби під гарячу руку не попасти. А потім, коли мама і бабуся сварилися, він просто йшов у іншу кімнату. Раз хіба сказав “нащо мені ці бабські розмови”.

Так от, мої батьки розлучені, тато ще до війни виїхав закордон і досі сидить там. Адже його потім елементарно не випустять з України. Та і він не дуже хоче нагадувати про себе, не пише, не телефонує. Його навіть не цікавлять рідні онучки і я, його єдина дитина. 

У мого тата є ще старший брат, але він живе аж в Одесі. Тому приїздив хіба на свята і все. А коли просимо гроші на ліки – то сам жаліється, що йому не вистачає. 

Ну і так вийшло, що саме мама повинна наглядати за свекрухою. Звісно, бабуся Василина постійно на маму кричить, дорікає, що вона погана жінка та мати, що їй тільки гірше стає. Раз взагалі сусідам пожалілася, що мама хоче її отруїти та квартиру забрати. 

У мами і так зарплата невеличка на заводі, так вона майже все витрачає бабусі на ліки. Тому ми з чоловіком вже зі своєї кишені оплачуємо мамі комуналку, привозимо продукти та інколи одяг купуємо. 

Пошепки

Мені, якщо чесно, до сліз образливо за маму. Адже я бачу, як бабуся до неї зверхньо ставиться, не раз була свідком їх скандалів

-О, припхалася. Ти вчора такий суп приготувала, що я його в туалет вилила. Мене втруїти хочеш.

-Ні, я вас лікую та годую

-Ні, ти мене хочеш так до могили довести.

Мамі важко морально та фізично. Вона і так на заводі втомлюється, а тут ще така капризна родичка. Тому я пропонувала мамі найняти якусь доглядальницю для бабусі або ж просто зателефонувати батькові

– Ну я ж не можу її так кинути

– Мамо, бабуся тебе постійно принижує та свариться. Тобі приємно сюди приходити, як на каторгу? 

От мені чесно, дуже шкода маму. Найгірше те, що її таку жертовність та працю ніхто не цінує. Я вже готова сама вивезти бабусю закордон чи в Одесу, аби лиш мамі було спокійніше. Бо її тримають, наче якусь прислугу. Хіба так можна?

Чому люди такі невдячні та безсердечні? Чому бабуся не попросить вибачення, моя мама і так багато робить для неї! 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector