Навіщо залишати свій заповіт на видному місці біля ліжка

На жаль, рано чи пізно свічка життя кожного з нас догорить до кінця. Одного дня не стане наших батьків, якими ми так часто нехтуємо. Серед шалених буднів нам не вистачає часу на те, щоб зайвий раз зателефонувати до мами з татом, зайти до них в гості чи разом провести час. Пізніше ми будемо шкодувати про це, але буде пізно. Ще одна проблема, з якою потім стикаються діти – це поділ майна. Не рідко на фоні цього виникає багато суперечок й розбіжностей. Для Ірини заповіт її матері став справжньою несподіванкою. 

Заповіт мами

“У мене є сестра Віра. Я ніколи не помічала, щоб мама робила між нами будь-яку різницю, тому мене здивувало її рішення не вписати моє ім’я у заповіт. Через це спалахнула справжня суперчека. Глибоко в душі я знаю, що ніхто не хотів образити мене, але пробачити такий вчинок матері не можу.

Оскільки я дізналася про те, що усе майно дістається молодшій сестрі раніше, то у мене була можливість прямо запитати, чому мама так розпорядилася. Вона сказала, що у мене є все необхідне, а Вірі потрібно допомогти. 

Дійсно, я маю вищу освіту й хорошого чоловіка. Ми обоє добре заробляємо й ні в чому собі не відмовляємо. Натомість сестра самостійно виховує однорічну дитину, адже чоловік пішов від неї одразу після народження малюка. Віра багато працює й хапається за будь-яку можливість, щоб принести копійку в дім. От мама й вирішила її підтримати, тому заповіла усю нерухомість лише одній доньці. Проте хіба це справедливо стосовно мене? Мене зачепило таке ставлення, адже я б допомогла Вірі, якби це було необхідно. Мені не хотілося мовчати, тому я наважилася на розмову з матір’ю. 

Зрештою, я добилася того, що у заповіті з’явилося й моє ім’я. Та на душі все ж залишився неприємний осад після вчинку матері, адже вона прийняла таке рішення під моїм тиском, а не з власної волі. 

Я ніколи не відмовляла в допомозі своїм рідним, тому мені сумно, що мама вважає мене егоїстичною персоною, якій байдуже на інших. Як ще я можу заслужити її довіру? 

Вірі також було дивно чути перший варіант маминого заповіту. Сестра запевнила, що вона б ніколи не привласнила собі усе майно і віддала б мені законну частину. Мама вибачилася за свій вчинок, але я досі не можу повністю пробачити їй”.

Не потрібно тримати зло на своїх близьких та рідних, адже вони бажають нам лише хорошого. Кожна мама вкладає свою душу у виховання дитини, тому заслуговує на розуміння й прощення. Витрачений час на образи не повернеш назад, а спілкування з ненькою – безцінне. 

А як ви вважаєте, як матір мала б розпорядитися своїм майном? Чи правильно залишати все одній доньці через її важке фінансове становище? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector