Зі своїм чоловіком Орестом я разом вже 20 років. Як то кажуть “пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби”. Ось так зустрілися ще молодими студентами, які виживали на ту нещасну стипендію. Але не опускали руки. Так разом працювали і купили квартиру, спершу малесеньку, всього на 1 кімнатку зі старим ремонтом. Спали тоді на розкладушці, яка постійно хиталася. Я сама боялася на ній навіть якось покрутитися чи пчихнути.
Потім назбирали гроші та зробили бізнес, продавали продукти з Європи. Тоді багато хто привозив якісь макарони з Італії, сири з Польщі чи солодощі з Німеччини. Звісно, конкурентів було море, але ми трималися за той бізнес, як могли. І так за 30 років розкрутилися до мережі. Зуміли купити собі потім велику ділянку, збудували двоповерховий будинок. Наші донечки відпочивали у дорогих таборах, ходили у приватні садки та мали найкращий одяг. Хотіла дати їм все те, чого сама не мала в дитинстві, бо виросла у бідній родині.
Але так буває, що от пройдеш з людиною стільки випробувань. А вона потім встромить тобі ножа в спину.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У мого Ореста був дядько, Василь Григорович. Останній рік він дуже важко хворів, мав рак. Ми оплачували йому медсестру, яка приходила щодня, возили на обстеження та купували ліки. Я сама старалася після роботи заїхати до дядька хоча б на годинку, провідати його, поговорити. Адже йому Бог ні жінки, ні дітей не дав. Ми були єдиними родичами.
Однак, рак переміг дядька Василя і 2 місяці тому його не стало. Нотаріус сказав, що родич переписав свою трикімнатну квартиру на мого Ореста. Це хороший район, до Площі Ринок їхати 3 зупинки. Ще й квартира заходилася у старому та дуже красивому австрійському будинку.
Поки ми робили похорон, поминки та шукати надгробок, то якось я і забула за квартиру. А потім десь на 9 день чоловік сказав, що хай те житло поки стоїть. Він хотів там ремонт зробити чи якісь меблі перевезти. Словом не стала його про це розпитувати.
А тиждень тому зустрілася з подругою, вона працює рієлтором. І казала, що зараз дуже добре здавати нерухомість в оренду:
– По суті, ти просто отримуєш гроші щомісяця. Головне – знайти хороших та совісних орендарів. Це непоганий пасивний дохід.
Тоді я знову згадала за квартиру дядька. Вона ж там пуста стоїть, ніхто не живе. Ввечері почала радитися з чоловіком, розповідала, що можна так заробити ну 12 тисяч точно. Бо це ще дешево за 3 кімнатну квартиру у Львові з середнім ремонтом. Не буду ставити якусь захмарну ціну та обдирати людей.
– А? Та, добре. Слухай, на роботі стільки було проблем. Ти завтра сама це питання виріши, – бурмотів під носа чоловік.
От я наступного дня взяла запасні ключі та поїхала на квартиру, аби її пофотографувати та написати оголошення в Інтернеті. Відчиняю двері – а до мене виходить молода пані з дитиною на руках:
– Ви хто? Що ви тут забули?
– Це ви хто? Ми тут вже 2 місяць живемо взагалі то!
– Як це? Мій чоловік казав, що в цій квартирі нікого нема. Що ви таке вигадуєте? Зараз поліцію викличу!
Але пані показала мені всі документи щодо оренди квартири. І там стояв чіткий підпис мого Ореста. Мені нічого не сказав, тихцем заселив туди молоду родину. До речі, платили вони чималу суму та ще й в доларах.
Стало так соромно перед жіночкою. Пояснила, що я дружина Ореста і нічого не знала. Потім швидко поїхала додому, аби серйозно поговорити з чоловіком. Дуже дивна та погана ситуація вийшла з тою орендою
– Ну так, я здавав квартиру в оренду.
– А чому ти мені не сказав? Я приїжджаю – а там якась дівчина живе з дитиною. Я аж поліцію хотіла викликати…
– Чому це я повинен тобі казати? Дядько на мене квартиру записав. Ти ж там ніхто і ніякого відношення не маєш до тих грошей.
Мене дуже образили такі слова Ореста. Хіба він забув, як я їздила до його дядька? Як привозила продукти, навідувала у лікарні та була щоразу поруч, як йому робили операції?
І так ще грубо наголосив, що я “ніхто”. Та я його жінка, мати його дітей. Ми вже стільки років разом у шлюбі. Хіба йому самому не соромно так зверхньо поводитися зі мною?
Тепер не знаю, чи далі можу так спокійно довіряти чоловікові. Якщо йому гроші важливіші за кохану жінку. Може, він взагалі мене і не любив?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!