Навколо вибухи, а він стає на одне коліно – романтична історія про двох військових з Житомирщини

Війна – це не тільки смерть, страждання та горе. Хтось може знайти своє справжнє та щире кохання. Так трапилося і в Олександра та Оленки. 

Олена – старший лейтенант гірсько-штурмового підрозділу “Закарпатського легіону”, заступник командира роти, родом із Житомирщини. В бригаді служить із 2018 року. 

Олександр – молодший сержант, гірський штурмовик, родом із Закарпаття. У 128-й бригаді з 2017 року. Молодятам по 25 років. 

Зараз вони перебувають на передовій. Замість квартири – лісосмуга, де викопані в землі щілини, прикриті гілками з поліетиленом. Вони жартома називають свій тимчасовий дім “щурячою ніркою”. 

“Я дуже добре пам’ятаю, коли ми з Сашком вирішили зустрічатися, – каже дівчина. – Це було в 2019 році, 15 жовтня, одразу після Дня захисника. Ми хоч і були вже знайомі, але служили в різних підрозділах, які по ротації відправили в зону ООС на Донеччину. І так сталося, що на ніч нас поселили в одному місці, – на фермі в колишньому свинарнику. Це дуже романтична історія, – сміється дівчина. – У тому свинарнику Сашко ночував у сусідній клітці. Ми давно відчували, що подобаємося одне одному, але саме там вирішили, що будемо зустрічатися” – згадує першу зустріч Оленка. 

Після ротації вони роз’їхалися, але підтримували спілкування – смс чи телефонні розмови. І ніколи б не могли подумати, що їх об’єднає та заручить війна. 

“23 лютого наші підрозділи відправили на планові навчання в Дніпро, – продовжує Олена. – А зранку 24-го по нашому містечку завдали ракетного удару. Того ж дня ми висунулися на схід – на вогневий рубіж. Підрозділ Сашка так само вирушив у зону бойових дій, ми періодично спілкувалися по телефону. І лише потім з’ясували, що знаходилися один від одного буквально за 300 метрів. По рації передали, що росіяни готують прорив, і тут я несподівано побачила Сашка, котрий стояв поряд і дивився на мене. Він так само випадково опинився там.

Звісно, пропозицію коханий також вирішив зробити досить “оригінально”:

Вибухи, постріли, авіація… І тут бачу, як він опускається на одне коліно, простягає щось темне й кругле і просить вийти заміж! Мені й страшно, і радісно водночас, по щоках течуть сльози. Звичайно, я відповіла, що згодна. Там же ми вирішили, що одружимося одразу після перемоги.

Навіть колечко для коханої Сашко виготовив власноруч – зі звичайної проволоки, але для Оленки це найцінніша річ. 

Пошепки

До контракту зі Збройними Силами України Олександр працював майстром тату – вирішив також навчити кохану цього “ремесла”: 

Ось це серденько на моїй руці набила Олена. Я сам її навчив.

Звісно, молодята планують грандіозне весілля. Тато Сашка навіть пообіцяв у честь такого свята заколоти найбільшого кабана у господарстві.

 Ми зробимо все як годиться – запросимо в ресторан рідних, друзів, знайомих. А потім відгуляємо і в селі з кабанчиком. Одразу після перемоги! – обіцяє чоловік. 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector