Назар нічого не хотів їсти у моїх батьків. А коли сказав чому – то ледь з крісла не впала догори ногами! Як таке можна було ляпнути?

Декілька днів тому я запросила колишнього хлопця у гості, познайомитися з батьками. Чого колишнього? А потім все прекрасно зрозумієте. 

Тоді я зустрічалася з Назаром вже 3 місяці і вирішила, що треба йому познайомитися з батьками. Ну бо тато постійно каже “я повинен знати, з ким моя донька гуляє і чи це хороший чоловік”. Він переживав, як справжній батько і це зрозуміло – я єдина дитинка в родині. 

Тому домовилися посидіти вдома в суботу. Мама зробила свій фірмовий Наполеон, запекла курочку з картоплею в мундирах, наготувала 3 салатики на вибір. Потім ще бігала, як та білка, по 4 рази пропилососила килим та протерла пилюку. 

– Мамо, та ти зараз дірку там протреш, – жартувала. 

Спершу між батьками та Назаром була невеличка напруга. Тато намагався розповідати якісь анекдоти, кумедні ситуації з армії. Мама все розпитувала у Назара про роботу, родину (хоча я їй давним-давно про все розказала). Але коханий не проявляв якусь ініціативу у спілкуванні, відповідав “угу”, “так”, “нє”. 

І мене дивувало, що Назар нічого майже не їв. Хоча мама навмисне приготувала ті страви, які він любить вдома, у мене наперед поцікавилася. Хіба вкусив шматочок картоплини і відставив виделку. 

Поки батьки пішли на кухню за чаєм, я штовхнула Назара рукою:

– Що ти так сидиш, наче тебе змусили? І нічого не їси? Моя мама для тебе старалася, так, до слова. 

– Я не хочу то їсти.

– Чого? Тут твоя улюблена картопля, салат з чипсами. 

– Воно не таке смачне, як у моєї мами. Вона навіть майонез кращий купує, ніж твої батьки. 

Пошепки

У мене від такого “аргументу” аж очі на лоба полізли:

– Я не хочу тут бути, скажи батькам, що ми йдемо геть. У моєї мами поїмо.

– Ні! Заради поваги скуштуй хоча б торт.

– Ні, я знаю, що краще, ніж моя мама, ніхто не готує. 

– Тоді провалюй геть!

Ось так за вечерею ми розійшлися з Назаром. Він пішов додому, навіть не попрощався з батьками і не подякував за гостину.

– Доню, а де.. А куди він дівся? – ніяково розпитувала мама, коли побачила біля мене порожнє крісло. 

– А до своєї мамусі побіг, вона нехай його годує далі. 

Знаєте, добре, що я це зараз у Назарові розгледіла та справа до весілля не дійшла. Інакше б шкодувала точно, що за такого чоловіка заміж вийшла. 

Щастя-здоров’я йому та його мамі, яка так смачно готує. От нехай до старості років носить йому їсти, як малій дитині. Геть чоловіки такими тюхтіями пішли, які за матусину спідницю тримаються. 

Дівчина вчинила правильно, коли вирішила прогнати геть такого хлопця? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!