Так сталося в моєму житті, що чоловік пішов з родини. Просто одного дня, поки я поїхала з сином до міста, Петро зібрав всі речі, взяв гроші з заначки, спакував одяг та зник. Потім я дізналася, що він мав коханку на стороні і переїхали закордон.
Тоді нашому синочку Миколці було тільки 3 роки. Ще й в селі всі почали пліткувати. То ж така тема для обговорення – мене чоловік кинув з малою дитиною на руках. Хтось співчував, а хтось насміхався та зловтішався.
Добре, що мої батьки жили у сусідньому селі та допомагали. Мама вдень няньчилася з онуком, поки я працювала у пекарні. Часто ще залишалася на нічні зміни, аби мати надбавку до зарплати. А коли синочок пішов у 1 клас, то я зібралася в Польщу. Пробула там довгих 5 років, але зате синові купила ноутбук, одяг, висилала батькам продукти.
Після 9 класу мій син пішов у коледж на маляра-штукатура. І вже в 17 років почав робити сусідам в селі ремонти. І поки інші діти на літніх канікулах десь відпочивали, мій Миколка працював у поті чола. Я так пишалася сином, що він має золоті руки!
Загалом, минуло вже 10 років. Коля одружився, невісточка з нашого села. Людочка дуже гарна жінка, народила трьох діточок. Поки я няньчуся з онуками, вона і їсти встигає приготувати, поприбирати вдома та ще й на городі порається.
Всю нашу родину забезпечує син. Він відкрив свою фірму, має бригаду майстрів. Нашу стареньку хатку він розбудував на 3 поверхи, поставив літню кухню, провів всі комунікації. Та це вже не хата, а цілий палац. Ще й купив такі дорогі меблі, закордону все везли. Тут є у нас і кавова машинка, посудомийка. У садку облаштували басейн для діток, поставили лежаки, все обсадили квітами.
От ми так жили щасливо та не згадували навіть про Петра, чесно. Але одного ранку він вирішив про себе нагадати.
Ми повертаємося з церкви – а біля паркану стоїть Петро.Такий старий, весь у зморшках. Обличчя жовте, деякі зуби повипадали. Лисий, одяг ношений, десь у дірках та порваний.
– Та може впустите мене до хати рідної?
– Ти нічого не переплутав? Твого тут нічого нема, провалюй!
– Я хворий, мені потрібні гроші на операцію. Я цю хату колись сам купив.
– І що? Мені байдуже. Ти стільки років не з’являвся вдома!
– То ти хворого батька не пустиш додому? Нічого, ви ще пожалієте!
Як я потім дізналася через родичів, Петро розлучився зі своєю другою жінкою. Вона вигнала його геть з будинку, не дала ні копійки. Петька повернувся до України, але дізнався, що має страшну хворобу і треба терміново кошти на операцію.
От він вирішив звернутися допомогою до нас, позичити 5 тисяч доларів. Однак, син відмовив. І зараз Петро збирається відсудити половину майна, хоч б якось назбирати на операцію.
– Я цьому зраднику ні копійки не дам. Ще й прийду до нього на могилу і танцюватиму! – каже Микола.
Син вже знайшов адвоката на випадок суду. І буде боротися до останнього
Але мені, якщо чесно, трохи шкода Петра. Адже, як-не-як, він батько Колі.
Та і кожен заслуговує на другий шанс. Я знаю, що в сина є заначка. і хочу бодай звідки взяти пару гривень, аби дати на операцію
Жінці варто допомогти колишньому чоловікові чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!