Ніколи навіть не пробуй когось повчати! Ти можеш хоч і триста разів знати, де там правда і як зробити краще. Але пояснювати це комусь – все одно, що головою об стіну горохом лупити. Краще поберегти свої нерви.
Не спіши бігти комусь на допомогу, якщо тебе про це не попросили. Не будь мамою-квочкою, яка тільки те й робить, що всіх підгрібає під своє крило. То невдячна справа.
Не збирай біля себе всі проблеми світу! Бо і влада не така, і люди не такі, і діти… А тоді і не втямиш, як станеш злючою бабусею з-під під’їзду!
Не чекай, що твої діти будуть кланятися тобі в ноги. Ти можеш хоч і все життя їм присвятити, як дуже хочеться. Але вони тобі нічого не винні.
Оці всі фрази, типу: “А от як я була молодою!”, “От як би ви мене послухали…”, “А я вже життя прожила…” – забувай зараз же! Повір, твої повчання – останнє, що треба твоїм дітям. Їм все одно, як там і що в тебе було. Вони своє життя живуть.
Приймай свій вік з гордістю! І не спіши молодитися, одягати короткі спідниці чи малювати собі губи. Бо фасад ти можеш хоч і щодня рихтувати, але ж каналізація – все одно стара.
Бережи чоловіка, який прожив з тобою все життя! Бо якщо він був з тобою і тоді, коли ти була ще огірочком, і зараз, коли стала поморщеним грибочком – це точно любов!
Дай собі спокій. І нехай навіть діти сміються, що ти не знаєш, як зайти у всі ці інтернети. Що тобі з того? Живи так, як хочеш. Не біжи поперед батька в пекло, аби не відставати від молоді.
Не звинувачуй себе ні в чому. Виросли діти не такі, як у твоїх мріях? Так уже й буде. Не зробила за життя все, що хотіла? Вперед, часу ще – вагон. А просто сидіти й жалітися на себе… Кому треба твої сльози?
Будь гордою і пам’ятай, що ти не на смітнику себе знайшла! Ти варта кращого завжди! І де б ти не була, лишайся жінкою. Справжньою, щирою і щасливою жінкою!
Згодні з такими правилами життя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!