Ми з чоловіком були впевнені, що свою єдину дитину виховуємо правильно. А тепер розумію: десь ми звернули не туди.
Руслан народився пізно, ми дуже його чекали. Тому і намагалася все найкраще йому дати, усе найдорожче придбати. Звісно, нам казали, що то дуже погане рішення, що син буде балуваний. Та хто ж тоді кого слухав?
Зараз Руслан на другому курсі, ми з чоловіком вже на пенсії. Стільки грошей, як у молодості, вже не маємо. Виживаємо на те, що держава платить. А син наче цього не розуміє…
Прийшов недавно і замовив собі на день народження подарунок.
– Хочу квартиру. Двокімнатну. У Києві, – сказав впевнено Руслан, дивлячись нам в очі.
– Яку квартиру, синку? У нас же грошей нема, ти ж знаєш! – сказав йому майже благально мій чоловік.
– А мені до того що? Ви ж мене для чогось народжували, от тепер і забезпечуйте. У Сергія своя квартира вже є, в Артема – теж. То, може, пора б уже і вам напрягтися?
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У мене аж сльози на очі найшли! Не хотілося вірити, що оце все я чую від рідної дитини! Він же знає, що ми й на продуктах іноді економимо, а тут отаке, квартиру він захотів…
Ми ж давай йому розказувати, що то не по-людськи, що не можна так. А воно наче горохом об стіну!
– Слухайте, ви реально не розумієте? Я з вами тут до старості товктися не буду. У мене дівчина є, Марина. І вона від мене вагітна. Ясно? Нам треба своє житло. І ви повинні мені його дати. Не буде житла – ви мені більше не батьки!
Тепер ми з чоловіком не знаємо, що робити… Грошей у нас немає, квартиру взяти ніде. Хіба що свою двушку продавати прийдеться…
Подруга каже, аби я про це й не думала. Мовляв, самі розберуться. А я не знаю, що робити…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!