Коли син мій заявив, що одружуватись збирається – я дуже зраділа. Йому вже четвертий десяток пішов, а з жінками все якось не клеїлось. Родичі вже й поговорювати почали, що він якийсь не такий виріс…
Але ж ні, послали небеса і нам щастя.
Невістка моя мені сподобалась – розумна, гарненька, наче ще й вихована. Хороша партія для мого Вадима. От тільки ні батьків у неї немає, ні рідні… Сирота, якщо коротко.
Для нас то проблемою не було, ми усяк її підтримували, з підготовкою до весілля помагали. Як не меню разом обирали, то ресторан шукали. Люблю я ці святкові клопоти!
От і нещодавно зайшли ми з донею до Софії, аби кави випити та гостей запрошених обговорити. Усе йшло нормально, сиділи ми тихо-мирно, а потім такий галас здійнявся, що аж вікна торохтіли!
– Ти що наробила? Тобі хто дозволив сюди заходити взагалі? – верещала Софія на мою донечку.
– Чого ти кричиш, Господи! Ну приміряла я твій наряд. То що мене, вбити за це тепер? Зараз зніму! – відповіла моя Оксана, намагаючись зняти із себе весільну сукню та туфлі.
Я наче й зрозуміла, що там відбувалось, але не до кінця… Оксана моя заміж не рветься, бо не знайшла собі ще хлопця толкового. От і вирішила глянути, якою була б нареченою. Я тут трагедії ніякої не побачила, а Софія таке влаштувала, наче це кінець світу.
– Софіє, доню, а чого ти горло дереш? Усе ж нормально! – стала я на бік донечки і почала їй із сукнею допомагати. Хто ж знав, що вона там застрягне!
І якось воно так сталось, що відірвали ми тій сукні рукав…
Як побачила те моя невістка – за серце схопилася, стогнати почала, кричати. А як вона нас називала! Та я б ніколи не подумала, що в її гарній голові такі слова сидіти можуть!
– Не буде ніякого весілля! Одна і друга – зібрали свої лахи і пішли геть з цієї квартири! Щоб я вас ніколи більше не бачила! – закричала вона на останок і грюкнула дверима.
Це мене просто обурило! Якась там дівка буде на мене оце таке верзти, а потім ще й перед моїм носом дверима гепати?! Такого пробачити я не могла! Розповіла синові все й сказала, що проти цього шлюбу.
Так він мене ще й винною зробив! Каже, життя йому зіпсувала.
Це тільки я не розумію, чого вони всі подуріли? Сукню й іншу купити можна. Теж мені – біда всесвітнього масштабу!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
А ви за кого в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!