– Не будеш голубці готувати, то збирай речі! – Я обожнював Надію, та вона розчарувала мене. Такий шлюб нікому не потрібен

От правильно колись дівчат виховували. Не вмієш готувати, прибирати – то й не мрій про шлюб! Усі знали, що мають бути господинями. А зараз що? Ходять виряджені, ціни собі не складуть.

Надя була найгарнішою в нашому селі. Усі хлопці за нею бігали. Навіть я з братом. Уявіть, як я тішився, що дістався цей скарб мені. А Дмитро на мене образився, рік ми навіть не спілкувалися, на весілля не прийшов. Мені дуже прикро було, ми ж рідні, з пелюшок разом. Потім він поїхав на заробітки і якось ми втратили зв’язок.

Відразу після весілля Надя заявила, що не житиме в будинку моєї баби. Тож я поїхав до Данії, аби ми мали за що будуватись. Чотири роки там важко працював, погоджувався на будь-який підробіток і все до копійки висилав дружині. Вона лиш контролювала бригаду. Хата вийшла чудова, і сучасна, і гарна. 

Потім я повернувся додому і думав, що нарешті матиму нормальне життя. Та Надя не давала мені спокій.

 – Ти маєш знайти нормальну роботу. Або їдь назад на заробітки!

 – Та в нас ще є заощадження. Дай трохи відпочити!

 – Яке там, нам меблі нові потрібні, автівку теж іншу треба.

Не мав я вибору, влаштувався на виробництво. Але, звісно, заробляв значно менше, ніж в Данії. Тим часом Надя навіть не думала про роботу. Щодня їздила в місто, ходила по магазинах і салони краси. А харчувались ми лише напівфабрикатами, нічого вона готувати не хотіла.

Згодом приїхав Дмитро, та не один, привіз дружину Катю. Трохи повненьку, далеко не красуню, та дуже позитивну. Брат запросив нас з дружиною в гості. Ви не уявляєте, як мене здивувала Катя. Вона накрила чудовий стіл і створила таку душевну атмосферу. Ще вони повідомили, що чекають на малюка. Брат надзвичайно щасливий, я навіть позаздрив. А вдома сказав дружині:

 – Подивись, як Дмитру пощастило. Може й нам вже пора дитину заводити? 

 – Ти що? З твоїми заробітками ми малюка не подужаємо.

 – А хіба ж багато йому треба? Інші значно бідніші за нас і справляються.

Пошепки

 – Я тобі не інші. Ти як хотів гарну дружину, то маєш розуміти, що вона не житиме абияк.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

А я насправді вже тисячу разів пошкодував про свій вибір. Дедалі частіше після роботи до Дмитра їхав. Катя мене охоче годувала та і якось в них завжди затишно було. Відчувалась любов, якої в мене вдома не було.

І ось якось зранку в неділю я пішов на ринок і купив усі продукти на голубці. Так закортіло, тисячу років не їв. Увійшов і сказав дружині:

 – А приготуймо разом голубці! Я рецепт знайшов вже.

 – Не буду я на це свій час витрачати. Сідай і їж макарони.

Тієї миті щось в мені перемкнуло. Хотілося їй на голову ті макарони вдягнути. 

 – Не будеш голубці готувати – то збирай речі!

Надя витріщила на мене очі. Ніяк такого не чекала.

 – Я серйозно! Вперед.

В сльозах вона пішла. Потім усім в селі розказала, що я її використав. Мовляв, вона хату будувала, а тепер жити немає де. А насправді ж будинок на землі бабусі, котру я у спадок отримав. Тож залишилась моя колишня ні з чим. А я для себе зрозумів, що краса жінки зовсім не в зовнішності!

Як гадаєте, правильно я вчинив чи ні?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector