Орися мала багато прихильників, адже на вроду була дуже гарна. Мідні хвилясті пасма, голубі очі, струнка фігура вабила не лише юнаків її віку, а й дорослих чоловіків. Всі вони їй були байдужими, адже серце належало одному – Владиславу.
Правда, той знехтував дівчиною і сказав якось їй: «Не бути нам разом, Орисько! Я в бідноті жити не хочу. Женюся з жінкою вже з хатою».
Ці слова були для неї ножем по серцю. Образилася на хлопця, але не могла покинути його. Тоді вирішила для себе: якщо хоче він хату, буде йому! Легко сказати, але важко зробити. Сім’я у неї була не з багатих – батьки та четверо дітей тіснилося в маленькому будинку. Вона працювала бухгалтером в колгоспі – на таку зарплату хати не збудуєш.
А Владик часу не гаяв і вже око поклав на Олену, яка була єдиною донькою в заможних батьків. Правда, батьки Олени не хотіли такого зятя, не достойний був їхньої доньки. Але ж красивий який! Дівки з сусіднього села за ним бігали, а він хотів тільки багачку.
Потрапив якось Влад в аварію, наїхав на чоловіка на велосипеді – так не стало бідолахи на місці, а Владу – три роки колонії. Тоді мріям про Олену прийшов кінець, а Орися продовжувала чекати його. Вона вже і план придумала: заробить грошей і за ці три роки хату збудує.
А гроші отримати вона захотіла дуже хитрим способом: одружитися з Михайлом-сусідом. Люди в селі тоді були шоковані – він вже старший та й на лице ніякий. Всі з нього насміхалися в селі.
Одного разу сільському дурнику пощастило – у райцентрі відійшов у засвіти його дядько. Оскільки дітей не мав, то все нажите багатство поділили між племінниками. Мішці дісталися «Жигулі». Як тільки Орися це почула, запропонувала парубкові одружитися.
Орися одразу сказала, що хоче будувати хату, і бідний Михайло залив фундамент, продавши машину. Прожила пара три місяці й Ориська подала на розлучення, а головне, що їй вдалося так і не лягти за цей час з ним в ліжко. Мішка дурний був, от і дурила його. Так залишився без машини і без жінки, а фундамент залитий був на землі її діда.
Розлучилися в листопаді, а весною знову все село гудить: Ориська зі Стьопкою одружується. Той з заробітків з Сибіру приїхав, от і вона поклала на нього око. Правда, Стьопка був не таким дурним, як Михайло, і тут від подружнього обов’язку дівчина не втекла. Огидно їй було від цього всього. Душу гріло лише одне: стіни хати зводилися швидко. Восени вже й перекрили. Дах зробили неймовірно гарний, з червоної черепиці.
Як тільки Стьопка залишився з пустими кишенями, Ориська стала йому відмовляти, а той з того всього став випивати. Ориська знову план придумала, довела його до того, що той вдарив жінку – от і причина для розлучення. Стьопка довго просив вибачення, але хитрій жінці все було на руку. Тоді той змирився і знову подався на заробітки.
Орисине серце раділо, коли вона дивилася на зведену хатину. Вона була не така, як в усіх. Величезна, простора. Однак ще всередині облаштувати хату потрібно було. Тут під руку підвернувся їй Борис – лісник, в селі мало часу проводив, до жіночої уваги не звик, але хату мав, машину. От і знову весна й Орися стоїть в РАЦСі з Борисом.
Коли у хаті стояли вікна, на підлозі лежали дошки, а стіни були обклеєні шпалерами, подружжя розлучилося. Чому розлучилися, ніхто так і не знав, а Борис переїхав в інше село.
Влітку вже в Владислава з колонії випустили. Зразу помітив хату нову в селі:
– Хто тут збудувався, – запитав у матері за обідом.
– Так це Орися.
Почувши відповідь, ледь не подавився.
Орися того вечора сама за Владиславом прийшла й потягла його в нові хороми. Провели того вечора ніч разом, а через місяць одружилася четвертий раз. Тоді вона вже була впевнена – що це останній, адже по любові…
Як ви думаєте, як склалося подружнє життя Владислава та Орисі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!