Іноді мені здається, що нас із сестрою виховували різні батьки. Інакше я не можу пояснити, чому ми з нею аж так між собою не схожі.
Мені 25 років, вже три роки зустрічаюсь з хлопцем, маю хорошу роботу, де мені непогано платять, і великі плани на майбутнє. А от Інна трохи інакше дивиться на життя: у свої 23 має трьох дітей від двох різних чоловіків, відповідно, двічі розлучена. Живе вона то там, то сям – де прийдеться. Не можу і порахувати, скільки разів вона переїжджала за минулі 4 місяці.
Мене, взагалі, її доля завжди мало хвилювала. Та все змінилось з народженням першої дитини… Я знала, що сама вона ради немовляті не дасть, тому, на свою голову, запропонувала допомогу. От з тих пір вона мене і “осідлала”.
Щоб платити за квартиру, Інна ходила на роботу. Не знаю точно, ким вона працює, але графік у неї дуже нестабільний і максимально дивний. Вона в будь-який момент може зірватись і побігти, бо їй так сказав керівник. У такі моменти дітей треба було на когось лишати. Нянька – дороге задоволення. А от сестра – безкоштовне.
Кілька разів я погодилась наглянути за племінниками, але попередила, що це разова акція. Та мене, мабуть, ніхто тоді вже й не слухав. Бо безкоштовною нянькою я підробляю вже шостий місяць.
Малих я дуже люблю, вони просто золото. Але ж у мене і особисте життя, свої плани! Як тут щось заплануєш, коли з ранку до ночі на роботі сидиш, а на вихідних перетворюєшся на безкоштовний дитячий садочок?
– Соломіє, я вже так не можу, чесно, – почав якось мій хлопець неприємну розмову. – Ти ж знаєш, що я проти твоєї родини нічого не маю… Але ж я тебе майже не бачу! Коли ми востаннє разом часом проводили? Можеш навіть не намагатись згадати, тоді ще, мабуть, динозаври живі були… Якщо серйозно, зав’язуй з цієї доброчинністю. В Інни своя голова не плечах є, скільки ти за неї бігати будеш?!
Я розуміла, що ці слова правдиві. Сама нещодавно думала про те, що пора вже поговорити із сестрою.
Але ж я знаю, що вона мені скаже… Історію про те, що “жити на щось треба” і “на кого я залишу дітей” доводилось слухати вже не один раз.
Очевидно, вона або з роботи піде, через що без грошей сидітиме, або дітей буде самих вдома лишати. А вони ще не достатньо для такого дорослі.
Не знаю, що мені з цим робити. Якщо дивитись відверто, то переді мною стоїть вибір: особисте щастя або благополуччя племінників.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Що б обрали ви?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!