Мене звати Богдана. Мені тільки-но виповнилося 24 роки. Я вже три роки заміжня. Ми з чоловіком ще із самого початку мріяли про спільне дитя, тож вагітність була запланованою. Усе йшло у звичному руслі, без жодних ускладнень, але на останніх тижнях, перед самими пологами все змінилося. До цього я записалася на курси для матерів і дітей, намагалася навчитися правильного догляду за дитиною та азів її виховання.
Пологи почалися точно в термін, чоловік відвіз в пологовий будинок, який ми вибирали довго за відгуками. Зупинилися на обласному перинатальному центрі, де є партнерські пологи і спільне перебування з дитиною.
Чоловік впорався зі своїм завданням, був присутній на пологах і навіть не знепритомнів. Бачив, як народився на світ наш синочок!
Пологи пройшли не легко, я не думала, що буде так болісно. Спільне перебування з дитиною ускладнилося моїм станом. Але я впевнена досі, що правильно зробила – синочок був зі мною з перших хвилин народження.
Після пологів мене перевели в післяпологове відділення і тут же привезли малюка. Що з ним робити, як годувати, як тримати – ніхто не показав. На курсах нас вчили тримати ляльку, але у неї голова «не відвалюється».
Я розумію, що своїми словами викличу бурю емоцій досвідчених матусь, але я розповідаю правду, з чим мені довелося зіткнутися. У палаті я була одна перші два дні – чому до мене нікого не підселили незрозуміло.
Запитати поради було ні в кого, тому я вирушила в відділення педіатрії з проханням показати, як дитину правильно тримати, підмивати, прикладати до грудей.
Медсестра подивилася на мене з подивом:
– Ти що, не знаєш?
– Ні, це перша моя дитина. Прошу вашої поради.
– В інтернеті не могла подивитися?
– Що в інтернеті?
– Як за дитиною своєю доглядати! 9 місяців чим займалася?
– Яка вам різниця чим займалася! Я прошу вашої допомоги. На курси я ходила, але хочу подивитися вживу, як все робити.
– Ну і матуся !!!
Медсестра замість того, щоб показати мені, як доглядати за дитиною, пішла розповідати своїм колегам про мене, горе-матір!
Довелося йти назад з сином і вчитися на своєму досвіді. Спершу не все виходило, як треба. Артурчик багато плакав, обурювався. Першу ніч я стрибала з ним по всій палаті, намагаючись хоч якось його заспокоїти.
Про свої жахливі болі довелося забути, головне здоров’я дитини. У палату до мене так ніхто і не зайшов з медперсоналу. Я дуже переживала, що Артурчик був голодним і йому не вистачало молока.
На другий день у мене забрали сина на одну годину, щоб подивитися його, зважити.
– Ну і матуся! Ви що його не годуєте?
– У мене немає ще молока, лише молозиво.
– Син втратив 300 грамів за добу, ви в своєму розумі? Годуй сумішшю!
– Сумішшю ?? Але як же? Молоко тоді не прийде.
– Ти хочеш, щоб він загинув?
– Ні звичайно!!!!
– Ось і йди …
Я схопила сина і побігла на роздачу суміші. Він ковтав її з жадібністю і наступні чотири години просто спав.
Чому вони в перший день мені нічого не сказали? Я ж просила поради, допомоги.
На наступний день (третій) після зважування мене викликала до себе лікар і каже:
– Ви що матусю, чим сина годуєте? Він у вас 400 грамів набрав у вазі!
– Сумішшю, мені вчора сказали нею годувати.
– А грудьми годуєте?
– Ні, мені сказали сумішшю інакше він загине.
– Ну і матуся !!! Не хочеш своїм молоком годувати? Звідки такі тільки беруться! Тільки про себе думають …
Мені стало так прикро. Я ж вперше стала матір’ю. Коли я повинна була набути досвіду? Я так хотіла годувати сина грудьми, а мені сказали сумішшю. І найголовніше – потім мене ще й відчитали за це.
У душі я дуже сильно хотіла додому. Місця собі в лікарні не знаходила.
Звільнитися з цього пекла дорікань я змогла аж на 5-ий день. Син добряче додав у вазі. Можливо, навіть трохи забагато, зате я спокійна, що він ситий і задоволений.
Єдиний висновок, який я для себе зробила – нікого і ніколи не слухати. У мене також голова на плечах є.
Що скажете про цю ситуацію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!