Зустрічалася з Іваном, і вже все йшло до весілля, як у нас ні з того ні з сього стався конфлікт. Про сварку дізналася його матір, хоча їй точно не потрібно було цього знати.
Вона одразу запросила мене в гості для з’ясування стосунків, але тоді я цього не розуміла. Купила торт й з усмішкою переступила поріг квартири. Майбутня свекруха зустріла мене з кам’яним обличчям, а діалог почався зі слів: «З ким ти там, у відрядженнях своїх гуляєш?» Уявляєте? Не розуміла її претензій, адже я ще навіть не була невісткою. Я дуже здивувалася, а вона продовжила: “Не мороч голову моєму синові. Розважаєшся з кимось, а мій син тебе вдома чекає».
Прикро усвідомлювати, що чоловік побіг до своєї матусі розповідати про нашу сварку. Я відповіла, що це наша з ним особиста справа, ми самі розберемося, і пішла. Вона додала, щоб я її синові не говорила нічого. У цей вечір я хотіла поставити крапку, розлучитися з ним, хоча зустрічалися ми 2 роки. Він прийшов з квітами, намагався помиритися, але не знав про дії своєї мами. Я сказала, що хочу піти від нього, оскільки не готова вислуховувати претензії від його мами. Він тут же почав дзвонити, а вона йому каже: «Кидай її, вона тебе не варта, я тобі кращу знайду. Весілля не дам вам відсвяткувати, а ще всім гостям розповім, з ким ти пов’язав своє життя. Нехай її батьки теж знають, яку доньку виховали». До слова, у мене з мамою дуже довірливі відносини.
Але в результаті ми все-таки одружилися, і вона удавала, що нічого не сталося, і як вона добре до мене ставиться. Гаразд, я проковтнула таку образу. Потім, в першому триместрі вагітності, вона довела мене до істерики, знову пішли образи: «Ти безсовісна, треба було за багатого виходити, думала за мого сина заміж вийшла, в казку потрапила?». І на 8 місяці вагітності знову повторилося: заявилися до нас додому без запрошення, без попередження, вдома була моя сестричка і впустила їх. Вона поводилася дивно і не приховувала цього. Я натякнула, що вона не має права ось так вриватися в наш особистий простір. Так його мама взяла, образилася і пішла, хоча я нічого не сказала. І чоловік побіг за нею, мені почав дорікати. Та й ще багато чого було.
Загалом, зараз моїй дитині два місяці. Свекруха хотіла приходити кожен день, однак я одразу дала зрозуміти, що так не буде. Я дуже хотіла малюка, і зараз шалено щаслива незважаючи ні на що, і я не хочу, щоб вона не те що залишалася з нею, а навіть доторкалася до моєї доньки. Перші пару днів приходила, купала, так моя дочка постійно плакала, коли це робили ми — дитина завжди спокійна.
Так вона виростила чудового сина, але її син захворів на менінгіт у двомісячному віці, і коли купала нашу дочку відірвала їй пупок і сказала: «ой, я випадково». Я не хочу таких випадковостей, я хочу її захищати, поки вона сама не навчиться бути самостійною. От і все. Каже, що я повинна її поважати, однак я теж хочу бачити цю повагу від неї. Неодноразово йшла на компроміс, удавала, що все забула. Може хтось скаже, що я образлива, але я просто хочу елементарно шанобливого ставлення. Хіба ж я не права?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!