Неймовірний текст!
Ви були впевнені, що він мав стати вашим Єдиним. Ви очікували від нього романтичного жесту, коли він стане на одне коліно, зробить пропозицію, потім весілля і дві смужки на тесті. Після народження дитини його очі мали сяяти від щастя, а згодом на ваше 80-річчя він допоможе задути з вами свічки.
Ось цей ідеальний сценарій, який ви прокручували у своїй голові перед сном. Але раптом, один його крок назад і все – він розчинився, його немає, він пішов. І все просто зникло, як повітряні замки. І тоді в голові лише одна думка: “Я його втратила”.
Спочатку було боляче. Дуже боляче. Те ж трапилося і зі мною. Я вірила, що ми створені одне для одного, а в один день він зібрав свої речі і пішов. Він не пояснив, що трапилося, а мені залишилося лише одне – картати своє сумління, і думати, що я зробила не так. Я почала прокручувати все, що була у наших стосунках і намагалася зрозуміти, де допустилася помилки.
Я думала, що разом з ним я втратила і сенс свого життя. Але згодом я зрозуміла, що сильна і впораюся з усім. І не просто впораюсь, а стану кращою, ніж я була раніше. Я буду вільною. Буду, нарешті, жити життям, яким хочу.
Тоді я зрозуміла, що з цих стосунків я маю винести певні висновки, і він – це не втрата, це урок, який допоможе мені в майбутньому побудувати дійсно справжні стосунки. Треба розуміти, що не кожного, кого ви знаходите, варто утримувати.
Всі ми помиляємося. Всі ми зустрічаємо не тих чоловіків і це добре. Доля дає нам можливість засвоїти важливі уроки для того, аби в майбутньому робити правильний вибір та вміти будувати гармонійні стосунки.
Люди приходять в наше життя з якоїсь причини, з якоюсь метою.
Хтось ці уроки приймає та застосовує у майбутньому, а хтось сприймає як власну поразку й не може йти далі. Часто, жінки просто залишаються поруч з чоловіком який їх не заслуговує тільки тому, що бояться залишитися самотніми.
Кожна людина в нашому житті виконує певну роль. Особливо, якщо ця людина має певний вплив на наші вчинки та дії…
Вони з’являються в нашому житті, щоб виконати певну місію, а після її виконання, залишають нас з досвідом, який інколи важливіший, ніж ця людина.
Коли вони йдуть, це боляче. Ви відчуваєте себе спустошеними, ніби вони пішли від вас, залишивши без парасольки під проливним дощем, немов грюкнули дверима перед вашим обличчям. І не треба боятися цих почуттів. Це нормально відчувати біль, а його вилікує лише час. Просто подумайте, що на вас чекає в майбутньому: ще більше радості, ще більше щастя і спокою. 
Тому поводитись так, немов ви втрачаєте щось цінне, особливо, якщо ви вкладали всю себе в ці стосунки. Просто дякуйте за кожен наступний день і прийміть це не як втрату сенсу свого життя, а поштовх жити краще.
В один вечір я зрозуміла, що втратила значно більше, ніж наші спогади та спільні плани на майбутнє.
Я втратила смс і телефонні дзвінки, які він ігнорував, холоднокровну маніпуляцію, почуття, що мені чогось не вистачає. Я втратила хворобливі докори, звинувачення, що я сама завжди винна, його байдуже ставлення, коли я плакала.
Я позбулася людини, від якої просто відчувала себе виснаженою і спустошеною. Тоді я зрозуміла, що трималася за ці стосунки не з великого кохання, а зі страху самотності.
Але зараз я дякую життю за такий досвід.
Пройшло близько двох років і я зустріла того, з ким дійсно змогла побудувати щасливе сімейне життя. Поруч з ним у мене немає постійного відчуття страху, що я можу його втратити, бо зроблю щось не так, чи щось не те скажу.
Ми стали одним цілим і побудували стосунки, де я відчуваю себе повноцінною, спокійною та в безпеці.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!