– Не маю часу на пусті балачки! — постійно каже син, коли я йому дзвоню. Тепер я вирішила провичти його!

Мені 77 і я вже давно живу сама. Чоловік помер, а мій єдиний син не пам’ятаю, коли останній раз до мене приїздив. Усе життя я старалась добре виховати Юрчика, віддавала останні сили. Колись навіть на двох роботах доводилося працювати, аби дати гарну освіту синочкові. Тепер Юра одружився й став успішним бізнесменом. Однак після весілля щось змінилось, адже став дуже черствий до мене. Мабуть, на це вплинула невістка,  я їй відразу чомусь не сподобалась.

Приїжджає Юра раз у році, подивиться чи я ще жива та й поїде. Якось телефоную йому та й кажу:

– Сину, як у тебе справи? Чому не подзвониш мені та не розкажеш?

– Не маю часу на пусті балачки, бувай, потім перетелефоную — роздратовано говорив він.

Однак він ніколи не перетелефонував. Не відчувати себе самотньою мені допомагала сусідка Наталя. Вона часто приходила, приносила продукти, оскільки мені вже було важко ходити на ринок. Проте нещодавно я геть злягла й мені потрібен постійний нагляд, чого Наталя не може мені дати. Дівчина ходить на роботу і лише у вільний час відвідує мене. Тому я вирішила попросити допомогу в Юрчика.

 – Синочку, останнім часом мені дуже зле і потребую когось, хто б подав хоча б води. Чи ти не міг би приїхати до мене?

Пошепки

– Знову ти зі своїми болячками… Давай я відвезу тебе до лікарні — сказав син.

– Ні, не потрібно до лікарні, просто хочу, щоб ти побув трохи біля мене, хто зна скільки мені ще залишилось жити… — відповіла я.

– Ну не маю я на це часу, чи ти не розумієш? — кричав у слухавку Юра.

Тоді я зрозуміла, що з цього нічого не вийде, тому більше не дзвонила та не просила його ні про що. Мені дуже гірко від того, що виховала такого сина, що він так легко піддався впливу невістки та відрікся від рідної матері.

Декілька днів тому вночі мені стало погано, тому практично усю ніч біля мене чергувала Наталочка. Тепер я задумалась над тим, щоб скласти заповіт, і залишити свою квартиру небайдужій сусідці. Думаю, так буде правильно. Варто провчити сина. А як вважаєте ви?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector