Я пізня дитина в родині, мама мене народила, коли їй вже було 30 з хвостиком. Але для мене вони завжди були найкращими батьками у світі, повірте.
Однак, мами не стало декілька років тому через рак. Татові було вкрай важко перенести таку втрату. І в самого потім почалися проблеми з серцем. Ми з жінкою часто до нього навідувалися у гості, аби сумно не було.
Декілька місяців тому в тата стався інсульт. Добре, що до мене встигла зателефонувати сусідка. Тато якраз підіймався на поверх і просто впав на сходи.
– Жити буде, не переживайте. Але от руки і ноги вже погано слухатимуться. Моя вам порада – переїжджайте до батька, за ним потрібен цілодобовий догляд. Не гарантую, що така ситуація не повториться і ви повинні бути поруч, – говорив лікар.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я дослухався до його настанови. Хоча тато жив взагалі в іншому кінці міста, але ми з жінкою переїхали до нього жити. Свою квартиру вирішили здавати в оренду, аби мати прибуток. Але ті гроші не витрачали на якісь дурнички, ні в якому разі.
Гроші з оренди йшли татові на ліки, масажі, обстеження. І якщо залишалося – то оплачувати у його квартирі комунальні послуги. Моїй Оленці довелося звільнитися з роботи, аби доглядати за татом. Адже вона за освітою медик, тому точно знала, як і що треба робити.
Однак, досі ми не могли звикнути до такого ритму життя. Це ж треба через все місто завести діточок у садочок, мені годину добиратися в офіс. У татовому районі нема ні нормальних супермаркетів, ні майданчика для прогулянок. А ще в нас був кіт. Тільки його довелося віддати тещі, бо тато не хотів приймати тварину у квартирі.
Та й ремонт у тата не дуже свіжий, ми спимо на старому ліжку, яке жахливо поскрипує вночі. Але у наших планах є пунктик на ремонт, зробимо ближче до весни, вже гроші почали відкладати.
Тиждень тому я приїхав швидше з роботи, був скорочений день. І пощастило, що зумів не встати у корки по місту. Бачу, що на кухні ввімкнене світло. Тихенько відчиняю двері своїм ключем та помічаю чуже чоловіче взуття та куртку. Видно, до тата у гості прийшов його товариш по роботі, дядько Петро:
– Ну як ти, Степане? Дітьми та онуками геть не натішишся?
– Ага, яке?! Приперлися без дозволу та почали свої порядки наводити. Невістка постійно тут крутиться, газдує.
– Ну так добре чи ні? Ти ж після лікарні, а вони допомагають
– Яке допомагають? Тільки заважають. Онучки викрикають, не дають відпочити. Невістка готує не їжу, а якісь помиї. Наче мене спеціально на той світ хоче відправити. А син постійно на роботі, каже, що мені на лікування заробляє. Ага, певно, штани за тим столом протирає!
Тато і надалі скаржився, які ми погані родичі, йому життя псуємо. Я не хотів сваритися при сусідові, тому гучно грюкнув двері. Тато одразу закрився та змінився в обличчя, почав посміхатися.
Дочекався, коли сусід піде геть та вирішив з татом серйозно поговорити:
– Ми їдемо геть.
– Як це так, синку? А я? Чому ти мене залишаєш?
– Залишаю? Думаєш, я такий дурненький, нічого не почув? Моя жінка спеціально звільнилася, аби тобі допомагати. І ти щоразу нахвалюєш її борщі, тішишся, як вона ще готує котлети та картоплю. А онуки? Мав би совість їх не обзивати!
Ми з жінкою та дітками того ж вечора переїхали геть. У нашій квартирі тоді вже ніхто не жив, орендарі переїхали. Олена аж плакала у машині, коли почула, що тато наговорив про нас друзям.
На цьому наші проблеми не закінчуються. Тато встиг пожалітися всім родичам, що ми самі вирішили його кинути напризволяще. Не визнає своєї провини взагалі!
Що мені робити далі? Як з татом спілкуватися?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!